Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Нині майже кожен ранок на Приазов’ї не є безпечнішим за ніч. Тепловізори безсилі перед білою пеленою туману. На світанку окупанти роблять простріли у наш бік, побоюючись підходу українських розвідників.
Щодня під рясною пеленою на світанку окупанти почасти обладнують нові вогневі точки, які вдень – як на долоні, а зранку повністю заховані.
Неподалік Талаківки нас стрічає морський піхотинець на псевдо «Москаль». Навіть уже в окопах радить тримати дистанцію й бути обережними.
‒ У нас на позиції все відбувається за розкладом. Дехто чергує на спостережних постах, ті, що тільки-но звільнилися, – відпочивають, решта облаштовують шанці, заготовлюють до зими дрова чи готують обід, ‒ розповідає військовий.
Воїн каже, що нині ранок минає відносно спокійно. Проте напередодні ввечері ворог «смалив» по їхніх позиціях із озброєння, забороненого Мінськими угодами. Вогню ж у відповідь наші хлопці не відкривали.
Показуючи наслідки вчорашнього обстрілу з боку «орків» 82-мм мінами, «Москаль» наголосив: режиму тиші, зокрема, на Приазов’ї, так жодного разу ворог і не дотримувався за всю його ротацію.
‒ Чуєте зліва – це по наших сусідах працює ворожий кулемет. А ось зараз дуже чітко чутно глухий постріл зі снайперської гвинтівки та свист кулі якраз вздовж бруствера над нами, ‒ звертає увагу морпіх на те, що відбувається навколо. ‒ В основному вони провокують нас використовувати великокаліберні кулемети або щось потужніше. Стовідсотково сидять там зараз із ними ваші «колеги», щоб зафіксувати порушення й розтрубити про це на цілий світ, але ми не ведемося.
‒ Нам дозволено застосовувати зброю лише в кількох випадках: якщо є загроза життю і здоров’ю, або якщо ворожа диверсійно-розвідувальна група намагається спробувати захопити позицію чи потрапити до нас у тил, – каже військовий.
У тому, що повної «тиші» тут немає, ми переконалися самі. Час від часу навіть чутно потужні вибухи десь на дальніх позиціях на тому боці…
‒ Буденна справа – окупант під покривом туману за допомогою вибухівки риє окопи, а потім їх укріплює. Вони теж не налаштовані відступати. Щодня зміцнюють вогневі позиції, створюють нові вогневі точки, ‒ пояснюють наші морські піхотинці.
Але навіть за таких умов наші військові впевнені: будь-які зазіхання ворога на українські території зможуть відбити. І це реально так, бо мову зброї агресор розуміє краще будь-яких переговорів…
