Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Ворожі снайпери – потайна біда «позиційної війни»
Людина, яка сьогодні радитиме побратимам на передовій, як вберегтися від кулі чужого снайпера, − вкрай небуденний воїн. Цей офіцер-спецпризначенець – ветеран чотирьох воєн, снайпер-мінер та «антиснайпер» найвищого ґатунку. Результативність професійної роботи «Італійця» на передовій настільки вражаюча, що за ним кілька років поспіль посилено полюють російські спецслужби і їхня агентура. Він уже зазнав два замахи на себе на мирнім терені, ставши інвалідом. Але і донині виконує унікальні бойові завдання у районі проведення ООС.
Останнім часом через позиційний характер боїв левова частина наших незворотних втрат є жертвами снайперів ворога. Втім, «Італієць» стверджує: від їхніх куль вберегтися можна. Для цього насамперед слід навчитися вираховувати, як і де вони можуть працювати. А потім – запровадити власну систему протидії їх вогню.
ВАЖЛИВЕ ПРО ДІЇ НЕВИДИМИХ УБИВЦЬ
Хибно мислити, буцімто дистанції до позицій противника у кілометр і більше страхують від небезпеки. Бо росіяни активно випробовують на Донбасі технічні системи снайперського вогню. Це обладнання має функції радіолокаційного виявлення рухомої цілі й відстаней до неї, розрахунку параметрів прицільного пострілу, нічного бачення і навіть дистанційного управління вогневим засобом. Деякі снайперські комплекси гарантують влучання в людину великим калібром за два кілометри.
Снайпери, як правило, діють у складі групи, в якій може бути кілька стрільців і прикриття – кулеметник чи гранатометник. Вирішивши знищити виявленого стрільця, ви ризикуєте загинути від кулі його напарника. Такий прийом, коли ловлять «на живця», снайпери ефективно практикують ще з часів Другої світової.
Снайпери або їхні групи навіть за наявності приладів безшумної стрільби прагнуть стріляти переважно під прикриттям вогню зі стрілецької зброї своїх спільників. Пояснення просте: на поодиноке влучання кулі поряд ви звернете увагу обов`язково, а за масованого обстрілу «спишете» його на випадковість. Отже, безпідставний спалах неприцільної стрілянини бажано сприймати і як початок роботи по ваших позиціях снайперів.
Вирішивши знищити виявленого снайпера, ви ризикуєте загинути від кулі його напарника
Гарно підготовлені снайпери віртуозно маскуються під фон і особливості місцевості й розташованих тут об`єктів. У «сіру» зону вони виходять на мінімальну дистанцію до ваших шанців. У населених пунктах займають або верхи найвищих будівель у глибині приміщень, або руїни між будинками, захаращені пустирі. На пересіченій місцевості стрільці теж обіймають вершини пануючих висот, їхні підніжжя й проміжки між ними. Це ж стосується лісистих ділянок, балок і ярів. Тому все перераховане має вивчатися достеменно й безперервно.
Ключове завдання снайперів у бою полягає здебільшого в тому, щоб відшукати і знищити вогнем найважливіші цілі: командирів противника, снайперів, спостерігачів, зв’язкових, кулеметників, мінометні та гарматні розрахунки. Запобігти цьому можна прихованістю тактичних дій, маскуванням вогневих засобів і основних позицій, введенням ворога в оману.
Зазвичай, отримавши бойове завдання від командира, снайпери вибирають позиції у наперед визначеній смузі й на свій розсуд діють там відповідно до отриманої задачі. Тому аби їх виявити, дані розвідки беруть до уваги, а покладаються – на власну систему спостереження й протидії.
ОДИН ПРОТИ СНАЙПЕРА – НЕ ВОЇН!
На жаль, на передовій вистачає хоробрих… телепнів, які, викривши ліжку снайпера противника, вирішують просто «шугнути» його самотужки. Платою за таку дурість буде його власне життя або побратимів, наближені позиції яких він викаже своїм вогнем. Боротьба зі снайперами – це серйозна колективна робота як підрозділу, так і старших командирів, спеціальних антиснайперських груп.
Зарубайте на носі: успіх навіть геніальних ворожих стрільців закінчується там, де починається грамотна система спостереження. У ній немає тилу, флангу і фронту. Очікувати пострілу противника слід звідусіль. Тому – місця вірогідних чи реальних ліжок снайперів вираховують по всім напрямкам усі бійці, а не тільки командир та спостерігачі.
Знайшов такі – інформуй командира. А він уже скорегує систему вогню взводу, роти так, щоб у разі появи стрільців, гарантовано їх нищити зосередженим вогнем підрозділу чи засобами старших командирів. За потреби прибуде викликана антиснайперська спецгрупа.
СЕКРЕТИ«НЕЗАМИЛЕНОГО» ОКА
Складаючи картку вогню, командир відділення уважно вивчає місцевість перед собою. Те ж в організації системи вогню підрозділів роблять старші командири. І ось – у кожного бійця є сектор ведення вогню й спостереження. Визначено основні та другорядні орієнтири, відстані до них і між ними. Заінструктовані «до сліз» спостерігачі знають ділянки особливої уваги як «Отче наш». І всі відають, що їм робити при виявленні снайпера…
Минає доба, друга, третя… Хочете ви,чи ні, а ваші очі вже«замилені». Тобто ви перестаєте гостро і чітко сприймати знайомі об`єкти на місцевості, їхні начебто невеличкі зміни. Це – не ваша вина, бо так, регулюючи силу уваги, мозок захищається від перенавантажень. Одначе порятунок є. Скористайтеся саме властивостями роботи нашого мозку.
Ми читаємо зліва направо. І традиційно й за настановами оглядаємо місцевість зліва-направо й від себе у глибину… Зробіть навпаки! І, повірте, одразу вхопите, де перед вами за ніч «виріс» або різко роздався вшир кущ. Побачите, як поіншали обриси другорядного орієнтиру, забарвлення ґрунтів, трави й листя на деяких ділянках тощо.
Інший спосіб – за можливості попросіть дослідити вашу ділянку спостереження свіжим поглядом товариша з сусіднього підрозділу. Хай докладно прокоментує побачене. Є і третій: змініть на деякий час точки спостереження. Під новим кутом огляду проявляться цілком неочікувані речі.
ВДАЙ З СЕБЕ ГАНЧІР`Я, Й НЕ ВІДСВІЧУЙ
Тут мовбито таємниць нема навіть для початківців. Уже за місяць у районі бойовища вони гоже маскуються й маскують позиції, техніку, вогневі засоби, приховано пересуваються небезпечними ділянками переднього краю. Утім, маскування – лише частина тактики протидії снайперам.
Приміром, повз прошурхотіла в повітрі поодинока куля і увіп`ялася у перешкоду. О, радість: за кутом отвору її входу ви можете уточнити напрям, звідки б`є снайпер. Ну і, підповзаєте до перешкоди, підбираєте гіллячку чи дістаєте шомпол, різко підіймаєтесь, щоби встромити їх у отвір… Гарантія на 90%, що за секунду-другу ваше тіло почне повільно остигати на землі.
Насправді обстежити ділянку на предмет ведення вогню снайперами ви мали раніше. Бо фаховий стрілок, займаючи на кілька діб лежбища, з усіма пересторогами пристрілює найвірогідніші місцини вашої появи далі, ніж 400 метрів від себе. Як правило, він б`є по гарно помітним об`єктам – стовпам, великим деревам, вцілілим вікнам будівель, тощо. Шукати і досліджувати отвори від його куль варто спочатку там. А свіжі отвори почекають до туману, темряви, дощу.
Взагалі нагальне завдання – максимально ускладнити ворогу виявлення цілі й саме ведення по ній вогню. Відтак не лінуйтеся, обладнайте 2-3 реальні вогневі позиції й кілька оманних, змінюючи їх часто, але не регулярно. Під час спостереження дуже обачно використовуйте біноклі й оптичні приціли, активні прилади нічного бачення і тепловізори. Відблиски чи сяйво електроніки, побачені ворогом в аналогічних засобах, можуть вас видати й зробити мішенню. Користуйтеся оптикою із глибини закритих від світла приміщень, заростів та бліндажних укріплень. Через тепловізори і ПНБ оглядайте місцевість короткими «мазками».
Взагалі намагайтеся більше слухати, ніж дивитися. Недалекий постріл снайпера не буває абсолютно безшумним, бо брязне затворна рама гвинтівки. Ви можете почути зліт зграйки зляканих куріпок, незвичний сплеск у водоймищі, або – різке настання тиші у звичній какофонії нічних звуків. А якщо таки спостерігаєте візуально, шукайте абиякі відмінності від фіксованої раніше картини місцевості, звертаючи особливу увагу на всілякий рух…
Підготував Віктор Шевченко
