Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Жовтневий ранок у Гостомелі неподалік столиці. Льотно-випробувальна база ДП «Антонов». Літак Ан-28 розпочинає розгін. Набравши необхідну швидкість, плавно відривається від злітно-посадкової смуги аеродрому. На його борту – досвідчений екіпаж під керівництвом льотчика-випробувача Анатолія Ружанського й парашутна група. Їм спільно належить виконати стандартну, але таку необхідну процедуру – здійснити повітряну розвідку погоди. Досягши точки викиду на висоті 1200 метрів, із дотриманням належних часових інтервалів, із літака один за одним вистрибують чотири парашутисти. Серед них і жінка – майстер спорту міжнародного класу Клавдія Залевська, яка загалом виконала понад 3000 стрибків. Попри несприятливі умови – на землі панував штиль – усі показали витримку та професіоналізм, плавно спустившись на зелений газон. Невдовзі приземлився і літак. Командир екіпажу доповів керівнику польотів, що турбулентність відсутня, метеоумови – задовільні.
Із цього і почалися урочистості, присвячені одразу двом визначним подіям у історії ДП «Антонов». Річ у тім, що цьогоріч виповнюється 50 років із дня першого польоту транспортного літака Ан-26 і 60-та річниця дебютного польоту пасажирського Ан-24. Ці легендарні машини стали наймасовішими літаками, які випускали на авіазаводі в Києві. Підприємство загалом зібрало 1402 серійних Ан-26 і 1028 – Ан-24. Високі льотні якості, надійність конструкції, можливість експлуатації з ґрунтових аеродромів, економічність і простота технічного обслуговування забезпечили цим літакам визнання не тільки на батьківщині, а й за кордоном. Ан-24 експортовано до 38 країн світу, Ан-26 – до 29. Крім того, Ан-24 під позначенням Y7 та Ан-26 – Y8 – випускали в Китаї.
Вони стали родоначальниками цілої родини літаків, що налічує понад 60 модифікацій і варіантів. Нині в експлуатації залишаються понад 650 літаків сімейства Ан-24/Ан-26. Частину з них досі експлуатують у складі Повітряних Сил ЗСУ. ДП «Антонов» виконує програму переобладнання цих машин, зокрема, оновлює бортовий радіоелектронний комплекс. У межах волонтерської програми «Крила Фенікса» фахівці підприємства надали послуги з забезпечення льотної придатності й подовження ресурсу транспортним Ан-26, які отримали власні назви «Рятунчик» і «Везунчик».
Ан-24 – літак для місцевих авіаліній
Колектив дослідного конструкторського бюро (ДКБ) О.К. Антонова розпочав створення Ан-24 наприкінці 1957-го. Як згадують ветерани підприємства, робота йшла з великим ентузіазмом. Новий 50-місний пасажирський літак оснащено двома турбогвинтовими двигунами конструкції О.Г. Івченка. Від попередників він вирізнявся більшою швидкістю польоту, збільшеним комерційним навантаженням, продуктивністю польотів, міжремонтним ресурсом, меншою собівартістю перевезень, високою технологічністю обслуговування і невибагливістю до місць базування як щодо авіаційно-технічних баз, так і за кліматичними умовами.
У конструкції Ан-24 уперше в світовій практиці замість традиційного клепання застосовано клеєзварні з’єднання фюзеляжу і оперення. Цей новий метод розроблено фахівцями ДКБ О.К. Антонова разом з Інститутом електрозварювання Є.О. Патона. Це значно знизило трудомісткість та витрати на виготовлення літака, зменшило його вагу, підвищило міцність і довговічність конструкції.
20 жовтня 1959-го екіпаж у складі: Георгій Лисенко – командир, Юрій Курлін – другий пілот, Володимир Попов – штурман, Петро Мельніченко – бортрадист, Афанасій Круц – бортінженер і Яків Рижик – провідний інженер, уперше підняли Ан-24 у повітря. Примітною особливістю стало те, що це була перша, так би мовити, суто «антонівська» команда випробувачів. Адже досі для дослідних польотів надсилали екіпажі з льотно-випробувального інституту, що в Жуковському в Росії.
На цьому святі був присутній безпосередній учасник того знаменного польоту Яків Рижик. Попри поважний вік – Якову Йосиповичу виповнилося 92 роки – він до дрібниць пам’ятає той політ, наче то було вчора. У розмові з нашим кореспондентом він пригадав, що того дня була така ж чудова погода, як і сьогодні. Політ відбувся у штатному режимі, з програмою льотних випробувань упоралися за 40 хвилин. Після цього випробування Ан-24 тривали ще 2,5 роки, перевіряли його роботу в умовах різних навантажень, зокрема в екстремальних кліматичних – від +45 до -50 градусів за Цельсієм.
Ан-24 впроваджували в експлуатацію доволі інтенсивно. Вже за перший рік із початку регулярних польотів на пасажирських лініях середньорічний наліт на один літак сягав 1400 годин. Жоден із попередників Ан-24 – Лі-2, Іл-12, Іл-14 – не мали такого нальоту за перший рік експлуатації. До 1979 року Ан-24 працювали вже на 978 повітряних авіалініях. Нині в експлуатації їх залишилося близько 150.
Ан-26 – легкий транспортний літак
Свій перший політ Ан-26 виконав 21 травня 1969-го. Попри несприятливу погоду (пориви вітру перевершували 15 м/с), машина поводилася впевнено. Надалі інтенсивна експлуатація літака підтвердила його надійність. Він став основою для більше 20 модифікацій. Його експортували до 27 країн п’яти континентів.
До речі, Ан-26 – один із основних літаків військово-транспортної авіації України, дозволяє проводити оперативне перевезення важливих вантажів, евакуацію поранених, висадку десантів. Крім того, вони є тренувальними літаками й виконують розвідувально-патрульні місії.
Насамкінець зауважу, що нині підприємство переобладнує ці машини, виконуючи комплекс науково-дослідних робіт для визначення можливостей і умов збільшення призначеного терміну служби парку Ан-24 та Ан-26 (понад 50 років).
