Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Про спецпризначенців зняті десятки фільмів, ще більше написано про них книг. А що потрібно, аби самому стати героєм такого фільму чи книги? АрміяInform вирішила познайомити читачів із військовою професією — спецпризначенець. Нашому кореспондентові пощастило коротко поспілкуватися з Миколою — військовослужбовцем Сил спеціальних операцій. Він служить в одному з підрозділів ССО командиром відділення.
Поговорили про те, що ж потрібно, аби потрапити до елітного підрозділу та чим доведеться займатися на цій непростій службі.
Маєш розвиватись і бути готовим витрачати весь вільний час на вишкіл
— Перше, що треба — фізична підготовка. Будь-кого сюди не беруть. Спочатку — серйозний відбір. Кандидат повинен мати хорошу фізичну кондицію й стовідсоткове здоров’я. Це етап номер один. Далі — тримісячна підготовка в навчальному центрі. Там триває курс молодого бійця: дають загальну базу, щоб боєць розумів, що таке зброя, яка у нас специфіка роботи, чим займаються ССО. Тобто розкривають майбутній функціонал. За цей час дають великий обсяг інформації. І якщо боєць приходить умотивований, то все у нього вийде гаразд.
Микола розповідає, що, окрім високого рівня мотивації, людина повинна розуміти, для чого йде у Сили спеціальних операцій.
— На мій погляд, це один з найкращих родів війська. Тут служать ті, хто виконує надважливі місії. Спецпризначенець передусім має бути готовий до самопожертви в певних ситуаціях. Кожен — універсально підготовлений, зі знанням медичної, інженерної, снайперської та іншої справи. Це готовність як до дуже важкої фізичної роботи, так і до розумової, до моральних випробувань. Маєш розвиватися всебічно, витрачати вільний час на підготовку, постійно працювати над собою. Навіть коли приходиш додому, і в тебе сім’я, діти, однак виділяєш хвилинку на вишкіл. Людей досконалих немає, але спецпризначенці прагнуть бути кращими.
Усі думають, що ми займаємося тільки стрільбою, стрибками з парашутом. Але…
— Службу я почав як кулеметник, потім був снайпером. У ССО важлива бойова підготовка. Але для мене одним із головних напрямків є медична справа. Адже що найважливіше? Людське життя! Ти зможеш надати першу допомогу товаришу, якщо це буде потрібно.
Боєць каже, що на службі у них вільного часу бракує. Є обідня перерва, яка триває годину.
— Усі думають, що ми займаємося тільки стрільбою, стрибками з парашутом. Але з восьмої ранку і до одинадцятої вивчаємо теорію. Як учні в школі чи студенти на лекціях в аудиторіях здобуваємо знання з інженерної, медичної, топографічної підготовки, вивчаємо озброєння противника або нову зброю, що з’являється у світі.
Далі, за словами військового, дві-три години — загальна фізична підготовка. Бо спецпризначенець має бути розвинений усебічно. Основний момент — витривалість. Тому близько півтори години щодня приділено саме бігу. Решта часу — силові вправи, кросфіт (система кругових тренувань, яка допомагає максимально ефективно опрацювати всі групи м’язів. — Ред.).
— Друга половина дня — тактичне пересування груп, стрільба, орієнтування на місцевості. Відпрацьовуємо й нічні виходи в ліс, переправи через озера, річки, пересування болотяною місцевістю, виживання у важких умовах, коли з собою немає нічого — ні ножа, ні сірників.
