Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У цивільному житті він професійно займався змішаними єдиноборствами, отримав звання майстра спорту міжнародного класу з карате та неодноразово вигравав чемпіонати України і Європи. Сьогодні військовослужбовець «Сакура» як інструктор з бойової підготовки та рукопашного бою тренує бійців окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Боронити Україну Олександр почав ще в 2014 році, коли вирушив на передову в складі добровольчого батальйону.
– Коли розпочалися бойові дії і з’явилися перші загиблі зрозумів – треба йти захищати країну. Ворога потрібно зупинити та не дати війні просунутися далі, – пригадує «Сакура».
Згодом Олександр перейшов до 93-ї бригади ЗС України, яка на той час виконувала бойові завдання поблизу Донецька. Одразу ж потрапив у розвідувальну роту. Воював у Пісках, Водяному, Донецькому аеропорту та поблизу шахти «Бутівка». Під час одного з ворожих обстрілів, «Сакура» дістав кілька важких поранень. Йому довелося надовго залишити армійські лави.
– Лікарі казали, що не зможу ходити, однак вже на третій день після операції піднявся сходами в сусіднє відділення, аби провідати пораненого товариша. Звичайно, було боляче і важко, доводилося робити перепочинки. Згодом почав робити пробіжки територією госпіталю, – каже український захисник.
За кілька місяців, проходячи військово-лікарську комісію, Олександр здивував медиків, висловивши бажання продовжити службу в своєму підрозділі. «Сакура» повернувся в стрій. Відтепер до його обов’язків входить фізична підготовка та загартування військовослужбовців рідної бригади.
– Поранення не заважають мені тренувати хлопців, проводити змагання з рукопашного бою чи боксу. Іноді навіть хочеться вийти на ринг і самому, втім поки що не має рівних суперників, а легка перемога мені не потрібна, – говорить Олександр.
«Сакура» впевнений, що найкраща реабілітація – це спорт. В армії він загартовує, розвиває й дає додаткову самооцінку. Командування бригади всіляко сприяє підтримці спортивних ініціатив своїх підлеглих. «Холодноярці» мають спортивний зал і час для тренувань. На кожне змагання вони чекають з нетерпінням.
– Будь-які змагання – це маленьке свято. Виграємо – супер, програємо – проводимо роботу над помилками та готуємось до наступних баталій. Це завжди цікаво. Головне – ніколи не падати духом та йти тільки вперед! – впевнений український воїн.
