Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Побратими з повагою називають її Романівна. Усміхнена, привітна та сильна духом дівчина-морпіх. Христина – заступник командира одного із підрозділів морської піхоти з морально-психологічного забезпечення. Цього року закінчила Львівську академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Пишається своїм підрозділом, адже всі молоді, активні, мають велике бажання захищати свою Батьківщину. Всі, як увесь їхній батальйон, – завжди перші, завжди вірні.
– Ми завжди прагнемо більшого. Хочемо бути першими і не здаватись. Не маю права покинути цей підрозділ, адже тут мої побратими, які розраховують на мене так, як і я на них, – каже Романівна.
Христина у родині єдина військова. Говорить, що батьки важко сприйняли її вибір, але з часом змирились із бажанням служити в армії. Незважаючи на те, що Христина тендітна дівчина, вона займається спортом. У мирному житті була в академії у збірній з боксу. У школі мала третій розряд із цього виду спорту.
От такі справжні українки – вродливі, сильні, розумні та незалежні –проходять службу в лавах елітних підрозділів, примножуючи бойову славу нашого війська.
