У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Нещодавно завершилися міжнародні навчання Combined Resolve-XII, що тривали на базі Багатонаціонального міжвидового центру з підтримки боєготовності (JMRC) на полігоні «Хоенфельс» в Німеччині.
АрміяInform удалося поспілкуватисяз Юрієм, Олександром і Миколою – військовослужбовцями 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», які брали участь у цих навчаннях.
– Запам’яталися нічні переходи, під час яких жодної аварії у нас не було. Тоді як їхні «Абрамси» (танки армії США. – Ред.) врізалися один в одного, і це за наявності тепловізорів. Уночі ми йшли за габаритами, в основному кермував голова колони – командир роти. У нашому виконанні було все ідеально, – згадує Микола.
– Висунулися близько 9-ї години вечора, стемніло. Це було орієнтування на незнайомій місцевості. Нова навичка для нас. Бо ми майже 5 років сидимо на місцях (у зоні АТО/ООС – Ред.), є лінія оборони, і ми не рухаємося. А тут не знаєш місцевості, знаєш тільки точку на карті, куди потрібно дістатися. Просуваєшся і намагаєшся зрозуміти: там ти чи не там. Цікаво було, – ділиться спогадами Олександр.
За його словами, це були 9-та та 10-та доби навчань.
– І наскільки я знаю, у наших механіків-водіїв не було досвіду водіння вночі,саме пересування колоною. На наших БМП-2 були тільки стаціонарні прилади бачення, але на них покладатися не виходило. Їхали командири по-похідному у баштах, використовували монокуляри нічного бачення та віддавали накази механікам, наприклад: «Десять градусів уліво або вправо, швидше-повільніше». І механік використовував тільки ту інформацію, яка йому надходила від командира. І все пройшло добре! Ніхто нікого не вдарив, ніхто нікуди не з’їхав, не перевернувся. А місцевість така, що це могло трапитися.
– Для підрозділу найважчою була доба, коли безупинно йшов дощ… Складність у тому, що не було карематів. У холодному спальнику на голій землі важко. І дощ цей ніяк не зупинявся. Розпалювати багаттяне можна, щоб не бути виявленим противником. Тому просушитися не було змоги, – каже Олександр.
– Запам’яталися дощі… Спальники наші промокали, набухали, і якщо різко треба було зніматися з місця, то ти його мокрим змотував… Його слід було розвісити і висушити, але ми весь час були в русі. Ми ж люди бувалі, пройшли через район бойових дій,– розповідає Микола.
– На навчаннях побачили, як відбувається евакуація поранених. Якщо «300-й» важкий, то його відвозять на певну точку. Поки їдуть, оцінюють стан пораненого і вирішують: надавати допомогу на місці чи викликати вертоліт. Якщо другий варіант, то через 10 хвилин поранений лежить на операційному столі… Згадаю наших медиків, які в зоні ООС часто прямо на місці надавали допомогу пораненому. До ворога може бути 400-500 метрів, і вони працюють. Евакуація, яку ми бачили на цих навчаннях, навряд чи можлива у нас на Сході, де, щоб приземлився вертоліт, треба бути хоча б у 2-х кілометрах від противника, – зазначає Юрій.
– Американцям дуже сподобалося, як під час евакуації на навчаннях працювали українські медики. Наші робили все дуже швидко і під час евакуації, і під час надання допомоги. До речі, на «Богданах», – констатує Микола.
– Наші медики мають значно більший досвіду евакуації. По собі знаю. Бо коли я наступив на протипіхотну міну (на Сході України – Ред.), мене евакуювали близько трьох годин. Це чималий проміжок часу, але і крапельниця була, і перев’язка, і знеболювальні, – ділиться спогадами Олександр.
– Результативним був день, коли ми відбили всі атаки поляків, а згодом узяли в полон 30 їхніх військовихі техніку захопили. Все через те, що вони невдало сіли поїсти… Американці нам відразу сказали: дійте по-бойовому. Ну, по-бойовому, так по-бойовому. Ми тільки стали, у нас – маскування, охорона, варта. А у поляків… Вони під час штурму просто розслабилися. Ми обійшли їх і під час прийому їжі «взяли», – каже Микола.
– Ми були у складі американського батальйону. Американці – нормальні хлопці. Такі ж, як і ми… Правда технічно сильніші. У них на кожній машині стоїть трекер, і вони бачать, де самі перебувають, а де інші їхні підрозділи. Як з такою технікою можна заблукати? – розповідає Олександр.
– Найпозитивніший момент – фініш навчань, – сміється Юрій, – за 10 діб, звичайно, втомлюєшся. Фізично важкувато. Але цікаво. Враження залишилися гарні. Навіть попри втому.
– Ще раз поїхати на такі навчання я б погодився. Але зберуся по-своєму. З урахуванням того, що можуть бути дощі, – завершив Микола.
Фото з Facebook-сторінки 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр»
Протягом минулої доби між Силами оборони та російськими окупаційними військами відбулося 242 бойові зіткнення.
Вночі 18 травня ворог знову масовано атакував Одесу ударними безпілотниками. Наразі відомо про двох постраждалих.
Вночі 18 травня російські війська завдали ракетного удару по місту Дніпро, сталося влучання по житловому кварталу.
За минулу добу російська армія втратила 1220 одиниць особового складу, дві системи протиповітряної оборони та гелікоптер.
Більшість тих, хто сьогодні тримає фронт, ще нещодавно були цивільними людьми, які в один момент стали резервом країни та долучилися до Українського війська.
Для ураження цілей у Московській області використовувались українські розробки — RS-1 «Барс», FP-1 «Firepoint», БАРС-СМ «Gladiator» тощо.
Інструктор з топографії, військовослужбовець
від 20000 до 120000 грн
Дніпро, Дніпропетровська область
Начальник групи телекомунікації інформаційно-телекомунікаційного вузла
від 20000 до 25000 грн
Хмельницький
Військова частина А1056
У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…