Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
На Львівщині тривають змагання на найкращий розвідувальний взвод Збройних Сил України
– По місцях, – тихо скомандував командир групи. І хоча, здавалося б, навкруги і за кілометр немає ані душі, та глухий і непрохідний ліс міг таїти різні несподіванки. Не тріснула і жодна гілочка, як у районі проведення засідки група зайняла кругову оборону. Попередньо командир взводу на позивний «Ахіл» розподілив своїх підлеглих на три підгрупи: вогневого ураження, захоплення, прикриття та відходу. Ці тридцять хвилин для розвідників здалися цілою вічністю, коли нарешті спостерігач «Живчик» передав сигнал про наближення об’єкта. За сценарієм навчань, у ворожому ГАЗ-66 перевозили важливі документи та інший військовий крам. Він і був ціллю групи. За командою командира, першим по кабіні вантажівки відкрив вогонь кулеметник, інші підтримали вогневий «мішок». Лічені секунди – і вже група захоплення почала штурм автомобіля. Було знищено чотирьох військовослужбовців ворога та захоплено робочу карту, за особистими документами ідентифіковано підрозділ противника. Хвилина-друга – і під прикриттям групи вогневого ураження розвідники розчинилися в лісі.
Це тільки один епізод чергового дня змагань на найкращий розвідувальний взвод Збройних Сил України, що тривають на Львівщині.
– Загалом найкращий розвідвзвод буде визначено за підсумками дев’яти етапів. Деякі вже відбулися – це і вищезгадана розвідувальна засідка на рухомий об’єкт противника, подолання ділянки мінно-вибухових загороджень, надання першої домедичної допомоги, здійснення руху за азимутами з проходженням контрольних точок, – розповів начальник розвідувального управління – заступник начальника штабу командування Сухопутних військ з розвідки полковник Андрій Мельник.
Ще одним непростим іспитом для розвідників стало подолання водної перешкоди. Того дня температура повітря опустилася з комфортних літніх градусів до осінньої холодриги. Над лісовим озером опустився густий туман, а сизі хмари не давали ранковому сонцю ніякого шансу навіть визирнути. Джерельна вода лісового «ока» взагалі мала температуру всього вісім градусів!
Взводи після нічного маршу один за одним виходили до водної переправи. Короткий інструктаж керівництва змагань, і розвідники, провівши відповідну підготовку, починають плисти на другий берег. Їх прикривають товариші. Команда Сухопутних військ вирішує, аби зекономити час, переправлятися в одностроях – тільки зняти берці і шкарпетки. У водонепроникні мішки кладуть взуття та наплічники, зверху зброя і…ось холодна вода вже й наче закипає.
– Стометрову ділянку водної гладі подолати непросто. Особливо в одязі та ще й за такої температури. Але таке тренування є дуже важливим як на силу духу, так і фізичну витривалість. Мені на Луганщині та Донеччині доводилось долати водні перешкоди, щоб заходити в тил противника. Це реальна обстановка, яка може виникнути під час виконання будь-якого поставленого завдання, – зауважив боєць з позивним «Хімік». – Тому такі реалістичні завдання вкрай важливі.
Наразі змагання на найкращий розвідувальний взвод Збройних Сил України тривають. На розвідників чекають інші непрості вправи, які, за словами організаторів, взяті з практичних завдань, що виникали під час війни на Сході нашої держави.
