Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Як відомо, нещодавно відбувся офіційний візит прем’єр-міністра Ізраїлю Бен’яміна Нетан’яху до України. І хоча за оцінками багатьох міжнародних спостерігачів та експертів він не став «проривним» у двосторонніх відносинах, але в цьому сенсі його цілком можливо вважати достатньо позитивним. Адже сторони під час цього заходу не тільки обговорили сучасний стан своїх взаємин у багатьох галузях спіробітництва, а й окреслили певні перспективи й можливі кроки, які вони можуть зробити, щоб їх суттєво розшири та покращити.
Когось ж це лякає широка українсько-ізраїльська воєнно-технічна кооперація?
Звісно, що за ходом та змістом цього візиту уважно спостерігали не тільки в Україні чи Ізраїлі. Адже українсько-ізраїльські взаємини є достатньо вагомим чинником, що потенційно суттєво впливає на загальносвітову геополітичну ситуацію. Причому за багатьма напрямками. У цьому сенсі одне варто сказати впевнено — у Кремлі точно уважно і пильно спостерігали за цим візитом. Ну, воно й не дивно, адже у двосторонніх відносинах між Україною та Ізраїлем існує достатньо сфер і напрямків, які у випадку динамічного розвитку, цілком здатні суттєво ускладнити процес розповзання «рускАГА міра» нашими теренами. Наприклад, до такої царини відноситься співпраця України й Ізраїлю у військово-технічний галузі. Відомо, що в темі сучасних воєнних технологій Ізраїль є одним зі світових лідерів. Розташований в оточенні зовсім недружніх країн і територій, вимушений постійно жити практично «з гвинтівкою біля ноги», нинішній Ізраїль є не тільки сучасним високорозвиненим суспільством. Тут розвинена передова як у технологічному, так і виробничому сенсі воєнно-промислова галузь. Воєнні технології під маркою «вироблено в Ізраїлі» не тільки добре знані в світі, а й якнайкраще зарекомендували себе якраз на полі бою. Бо постійно проходять практичну апробацію…
Тому навіть натяк на гіпотетичне розширення такої співпраці між Україною та Ізраїлем викликає у Москві напади ідіосинкразії, ускладнені черговими істериками російської пропаганди на тему «підтримки ізраїльськими агресорами фашистської хунти в Києві».
А між тим, за офіційними повідомленнями, під час візиту ізраїльського прем’єра до України можливості розширення двостороннього військово-технічного співробітництва таки обговорювалися. І хоча про якісь конкретні результати цих перемовин обидві сторони зі зрозумілих причин скромно промовчали, але не викликає сумнівів той факт, що перспективи тут існують достатньо вагомі.
Росія шантажує Ізраїль поставками озброєнь арабським країнам
Тим паче, що Ізраїль традиційно співпрацював із Україною в сфері ОПК. Наприклад, свого часу, продавши вінницькому заводу «ФОРТ» технології і ліцензії на виробництво широкого асортименту сучасної ізраїльської стрілецької зброї – від пістолетів-кулеметів «Узі», до кулеметів «Негев» і новітніх штурмових гвинтівок «Тавор». Зауважимо: з початком війни на Донбасі, виробництво цієї зброї не тільки не згорнулося, а навпаки – вона стала активно надходити на озброєння у військові частини ЗСУ, НГУ і МВС України. Зі свого боку це викликало значне невдоволення не тільки в рядах «повсталих шахтарів Донбасу», а й у владних коридорах Кремля.
Хоча, звісно, тут у двох країн є і певний негативний досвід. Наприклад, історії із засобами зв’язку для ЗСУ від компанії «Ельбіт» чи історія із ізраїльськими БПЛА у 2014–2015-х роках, коли українські МОУ та МЗС після гучних спільних заяв і меморандумів чомусь так і не перейшли до «практичних кроків». Звичайно, дехто вважає головною причиною тиск на Ізраїль з боку Кремля. Наприклад, відоме та авторитетне видання «Блумберг» свого часу повідомило, що «контракт між Міноборони України та ізраїльською фірмою ІАІ щодо поставок БПЛА зірваний через такий собі «сердитий дзвінок» Путіна нинішньому прем’єр-міністру Ізраїлю».
І справді, швидше за все, РФ таки шантажувала поставками своєї зброї арабським країнам, що перебувають з Ізраїлем у стані війни, а також Ірану, який відкрито декларує, що його мета – повне знищення Ізраїлю. Додавши до цього неприкриту пряму агресію росіян у сусідню Сирію, де пан Путін цілком міг і може досі створити Ізраїлю суттєві проблеми шляхом чергової дестабілізації ситуації. От і стає зрозуміло, що у питанні двостороннього військово-технічного співробітництва між Україною та Ізраїлем останній вів себе достатньо стримано. Ще донедавна він утримувався від того, щоб безпосередньо поставляти зброю й військові технології Україні. Хоча всі, хто має стосунок до цієї галузі, чудово знають, що можна поставляти й «не прямо», питання тільки в інтересі сторін, ціні питання й методах поставок. А також, звісно, у «зовнішньополітичному» чиннику.
Тим більше, що перспектива у цій «темі», причому достатньо реальна, у двох наших країн існує. Особливо, після того, як Путін «довантажувався» і таки підписав указ про зняття будь-яких обмежень на поставку ЗРК С-300 до Ірану і фактично утримав «на троні» затятого ізраїльського ворога, «сирійського Сталіна» – президента Асада – прямим військовим втручанням. А російські спецслужби продовжили активну підтримку на Близькому Сході різноманітних антиізраїльських екстремістських рухів штибу проіранської «Хезболи».
Коли очікувати конкретного наповнення меморандумів і заяв про наміри?
Зовсім невипадково у травні нинішнього року Посол Ізраїлю в Україні Джоел Ліон зазначив, що Україна й Ізраїль «обговорили перспективи співпраці в сфері військового виробництва». Більше того, «…результатом домовленостей може стати спільне виробництво безпілотних літальних апаратів».
Ось так… Ще кілька таких путінських «багатоходівок» на Близькому Сході й разом із турецькими БПЛА Bayraktar TB2 на озброєнні ЗСУ можуть з’явитися й ізраїльські БПЛА HERMES, або HERON. А Ізраїль нині є одним зі світових лідерів у цій царині (контролює 41% світового ринку військових БПЛА) і, звісно, прайс-лист у нього для України з цієї тематики — досить вагомий. Причому попри «сигнали» із кремлівських коридорів.
Більше того, одними безпілотниками справа може не скінчитися. І це цілком серйозно, судячи з того, що «військово-технічна співпраця» таки була серед предметів перемовин українського президента Зеленського і прем’єр-міністра Ізраїлю Нетан’яху. Тож обидві сторони так і не розкрили для громадськості кінцевих результатів «предметних обговорень з військово-технічної тематики» в офіційних заявах. Зазвичай, це означає, що в такій делікатній сфері таки чогось досягнуто…
Просто нагадаю, хто забув, що в січні нинішнього року між «Укроборонпромом» та ізраїльською оборонною фірмою «Ельбіт-сістем» підписано меморандум про поглиблення співпраці у системах: забезпечення зв’язку військового призначення, спостереження і розвідки для Сухопутних військ та Повітряних сил, повітряно-рятувальні системи, РЛС, обладнання для захисту портів та військово-морських баз, модернізація бронетанкової техніки.
Очевидно, що всі ці меморандуми й «заяви про наміри» після останніх путінських демаршів на Близькому Сході й «непроривного» візиту ізраїльського прем’єра до України, мають усі шанси наповнитись конкретним змістом. У такому разі «повсталим шахтарям і трактористам» Донбасу, які полюбляють стріляти в українських солдат під час перемир’я, не позаздриш…
