Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
АрміяInform відстежує, як в Україні відбувається підготовка офіцерів запасу. Про це ми поспілкувалися з Артемом Ватрушкіним — киянином, що навчався на військовій кафедрі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (ВІТІ) та вже склав Військову присягу на вірність народу України.
Соціальна психологія: що очікувати від звитяжця в бою
Так сталося, що суспільство і медіа з повагою ставляться до нинішніх військових і ветеранів, зарахованих до резерву. А ось про військових запасу згадують зрідка. Хоч історія Другої світової підтверджує: першими в бій ідуть військові та резерв, а закінчують війну, ставлячи переможну крапку, запасні.
Нині в Україні молоді люди, що вчаться у вишах, мають можливість одночасно здобувати освіту на військових кафедрах та офіцерські звання. Герой цього матеріалу, навчаючись у Київському національному торговельно-економічному університеті, пройшов військову підготовку у ВІТІ.
— Якщо говорити про військову кафедру, то навички з психології чи військової справи, які я тут здобув, стануть у пригоді щодня. Взагалі це загартовує характер. Враховуючи стан, в якому сьогодні перебуває Україна, це дуже важливо, — каже Артем.
За його словами, ВІТІ обрав, тому що це відомий виш, що має гарну теоретичну і практичну бази.
— Моя спеціальність — «Соціальна психологія». Готують до посади «офіцер-психолог та заступник командира з морально-психологічного забезпечення». Маємо досліджувати й розуміти всі аспекти поведінки особового складу, знати, що очікувати від військовослужбовців та від себе, коли опиняєшся в районі бойових дій чи проходиш службу за контрактом.
Артем розповідає, що вивчав досвід армії США під час війни у В’єтнамі, коли до 40 % військових не могли виконувати бойові завдання саме через психологічні проблеми. Тому майбутній офіцер розуміє важливість свого фаху для українського війська.
Готові до захисту України
— З викладачів запам’ятався підполковник Валерій Шилов. Він має значний практичний досвід оцінки психічного стану військових, — розповідає хлопець. І зауважує, що їх навчали не тільки психології, а й загальній військовій справі.
На зборах Артемові сподобалося стріляти з автомата, метати гранати — хоч і не бойові. Довелося два тижні жити в наметах.
Запитуємо: як рідні поставилися до його навчання на військовій кафедрі й участі у мілітарних зборах.
— Мати і дружина, звичайно, хвилювалися, бо це перший такий досвід для них і для мене. Але в моїй родині тато і дідусі проходили військову службу. Вони також офіцери запасу і знають, що це таке.
Артем розповів, що після присвоєння офіцерського звання перебуватиме в запасі, проте через деякий час його можуть запросити на перекваліфікацію. Всі, хто був з ним у взводі, готові у разі загальної мобілізації стати на захист України.
