Дата обрана на честь пам’яті військового кореспондента Дмитра Лабуткіна, який у цей день загинув під час бойових дій на сході України у 2015 році. День…
На одній із позицій на приазовському напрямку морські піхотинці розповідають, що до початку «режиму тишу» окупаційні збройні формування РФ кожну ніч, як тільки стемніє, розпочинали обстріл. Вогонь вели з кулеметів, часто застосовували РПГ. Також використовували безпілотні літальні апарати, і не лише для розвідки.
Військовослужбовець з позивним «Каспер» розповідає, що нещодавно розвідка зафіксувала безпілотник противника, який під покровом ночі наблизився на позиції морпіхів та скинув чотири ВОГи. На щастя, тоді ніхто не постраждав. Наші захисники додають, що ворог багато провокував, до того ж на лінії зіткнення значно активізувались снайпери.
– Ми надійно тримаємо оборону на нашій ділянці відповідальності і не дамо ворогу жодного шансу. Бойовий дух у нас міцніший за сталь. Поки немає загострення на фронті, зміцнюємо позиції, ще краще облаштовуємо їх. І тренуємось щоденно. Бойова рутинна робота загартовує, не забуваємо і про спорт, – каже «Каспер».
Хлопцю дали цей позивний побратими – морпіхи.
– «Каспер» дуже старанний морський піхотинець. Зі зброєю працює вдало і наводить справжній жах на ворога, незважаючи на те, що сам по собі він є доброю та чуйною людиною. Одного разу ми почули з перехоплення, як окупанти жалілись на нього і казали, що він, як якась невидимка, і що його нереально зафіксувати під час бою. «Невловимий привид» – так його прозвали по той бік фронту. От ми і вирішили дати йому позивний «Каспер», – жартують морські піхотинці.
Морпіх «Каспер» у Збройних Силах України з початку цього року, але за такий короткий проміжок часу навчився професійно давати вогневу відповідь окупантам. Командири цінують його за влучність та вміння добре поводитися зі зброєю. Хлопці розповідають, що лише «Каспер» вміє так старанно доглядати за автоматом, натирає його до блиску, як тільки випаде вільна хвилина.
– Це перший мій контракт. Відразу з ходу вирішив поїхати на Донбас, на передову, туди, де вирішується доля країни. В армію пішов, бо в моїй родині всі чоловіки є військовослужбовцями. Тож для мене і для побратимів захищати Україну – справа честі. Головне, що ми віримо в перемогу над ворогом. Важливо, щоб люди не забували про війну і бійців, які щоденно виконують бойові завдання на лінії зіткнення. Адже для військових, які тут перебувають, немає нічого гіршого за байдужість народу. Це буде удар у спину, який, відверто кажучи, боляче вдарить по хлопцях. Також вкрай важливо, щоб наступні молоді покоління зростали на героїчних подвигах теперішніх захисників. Ми повинні розуміти, що держава в нас одна, іншої вже не буде. Це наша рідна земля, за неї завжди треба стояти горою. Головне, не втратити країну, – каже «Каспер».
