Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
«Біла Книга — 2018» констатувала серед основних здобутків у царині запобігання й виявлення корупції в українському війську тривалу діяльність Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони. НАКО презентував дослідження у сфері оборонних закупівель, житлового забезпечення, управління земельними та іншими активами. Яку роль у протидії корупції у військовій галузі відіграють громадські організації? Чого досяг НАКО за два роки свого існування, читайте в інтерв’ю з генеральним секретарем Комітету Оленою ТРЕГУБ
Спершу досліджуємо, а потім вимагаємо
— Пані Олено, знаю, що НАКО проводить переговори з міністром оборони за круглим столом, і очільник МОУ сам рекомендує сфери, в яких вам варто попрацювати у сенсі антикорупції…
— Так, ми реалізуємо міжнародний стандарт «конструктивна співпраця». І співпраця з Міноборони в такому форматі є одним із результатів нашої роботи, який слід визнати. Очевидно, що вона приносить значно більші плоди, аніж тактика відкритої війни. Після Майдану з’явилося багато журналістів, які відшуковують факти корупції та виносять їх на світ Божий. Проте мало хто пропонує вирішення проблеми. Ми саме ті, хто намагається виконати цю місію, ввійшовши до робочих груп зі зміни порядку проведення оборонних закупівель і з іншої проблематики. Цей процес є марудним, затяжним, інколи здається, що безрезультатним, однак все ж — це рух уперед.
— Які успіхи роботи команди НАКО ви могли б навести?
— Ми опублікували дослідження на такі важкі теми, які досі ніхто системно не аналізував. Зокрема, у сфері міжнародної військової допомоги, оборонному замовленні, військово-медичній царині, темі нелегальної торгівлі з окупованим Донбасом… Ці матеріали містять рекомендації й ми моніторимо, чи до них дослухаються. Водночас ці звіти засвідчили нашу експертну спроможність, дали міжнародне визнання. Був показовий випадок, коли один із високопосадовців Міноборони завітав до нас і ознайомився з доповіддю про стан житлового забезпеченням військових. І коли побачив докладну схему профільної оргструктури — ГоловКЕУ, не стримався, запитав: «Звідки ви взяли цю інформацію, це ж секрет?». А прочитавши звіт, сказав, що дізнався навіть дещо нове для себе. Тобто, НАКО засвідчив здатність до серйозної, системної аналітики. Це потужний фундамент наших адвокацій і вимог до уряду щодо необхідності реформ. Такого підходу не має жодна з громадських організацій. Тобто, ми спершу досліджуємо, а потім вимагаємо. Дослідницьку спроможність розбудовано, і це наш головний результат.
Корупційні ризики закладено навіть у типових формах контрактів
— А чим конкретно ви допомогли армії?
— По-перше, опрацювали технічні вимоги до медичних аптечок у Міноборони. Був скандал, і був процес, і наші рекомендації враховані. По-друге, наші зусилля є продуктивними в темі евакуаційних «Богданів».
Оприлюднення дослідження НАКО з будівництва житла призвело до того, що Міноборони скасувало тендери із забудовниками
Цю проблему порушували і на міжнародному рівні, бо ми виявили конфлікт інтересів під час реалізації великого оборонного замовлення. Тоді на деякий період затримали постачання другої партії цих авто у війська через невідповідність вимогам. Нині з’явились нові тривожні сигнали, однак слід усе перевірити. Так само, як і щодо оприлюднення дослідження з будівництва житла, Міноборони скасувало тендери із забудовниками, які монополізували військовий сектор.
— Тоді ви потрапили в «десяточку»!
— Так, але не вважаємо це результатом, оскільки не так важливо змінити виконавців тих чи інших робіт, як досягти доброчесності. Для цього потрібно більше часу. Ми ж працюємо лише третій рік…
Є один чинник, який дуже суттєвий для досягнення успіху в боротьбі з корупцією — це наявність політичної волі і спроможності самих силовиків. Скажімо, Міноборони має малоефективну систему закупівель, в якій варто змінювати все — навіть типову форму контракту, яку військові підписують з постачальником, бо вже в ній закладені корупційні ризики. Якщо цього не робити, недоброчесний постачальник змовиться з недоброчесним чиновником і вони прокрутять схему, в якій все буде нібито законним…
У нашому дослідженні «Шість червоних прапорців у закупівлях Міноборони» йдеться про те, що військове відомство має реформувати не тільки законодавство, а й власну спроможність здійснювати закупівлі. Слід наповнити департаменти МОУ фахівцями, які знають тонкощі роботи на ринку не лише в країні, а й за кордоном. Нині такі фахівці є лише в спецекспортерів «Укроборонпрому». І що б ми не робили, якщо вони не з’являться в Міноборони, відомство не зможе працювати, наприклад, із США без посередника… Бо немає спроможності!
— Чи можна НАКО назвати подарунком міжнародної спільноти Україні?
— Так. НАКО створили країни-донори, аби допомогти Києву збороти корупцію в секторі оборони. Його фінансують уряди Великобританії, Нідерландів і Швеції.
— У нас протидія корупції набула містичного забарвлення. Почуваємося, немов у задзеркаллі Клайва Стейплза Льюїса. Аби рухатись уперед, слід хутко бігти — і чим швидший ти, тим частіше опиняєшся на місці, звідки почав. А ще в Україні побутує думка, що боротьба з корупцією перетворилась на джерело достатку… Що скажете?
— Скажу, що можна набагато більше грошей заробити, вчиняючи корупцію, ніж борючись з нею (посміхається — Авт.). Не забуваймо: фахівці, які працюють у грантових організаціях і отримують досить великі зарплати, протистоять корупціонерам з мільйонними статками. Міжнародні партнери розуміють: це дуже складна робота і навіть потенційно небезпечна. Чи усвідомлюють це більшість українців — питання риторичне…
З другого боку, чи достатньо у нас інституцій, які чинили б фаховий опір корупційним проявам? Свого часу я працювала в Мінекономрозвитку й координувала отримання Україною донорської допомоги, чимала частка якої передбачалася на боротьбу з корупцією. Стратегія іноземців полягала в тому, аби розподілити ці кошти між спеціалізованими громадськими організаціями. І знаєте, яка постала проблема? Справжніх, не фейкових антикорупційних організацій в Україні дуже мало: ANTAC, «Чесно», Trаnsperency International… З’являються нові стартапи, однак їм потрібен час для становлення. Чому так сталося, що кошти були, а кому їх спрямовувати — ні? Справа в чітких процедурах. Організація, що об’єднує, приміром, 20 експертів, ніяк не може взяти мільйон доларів, адже їй бракує спроможностей. Це можна порівняти з стандартами оцінки спроможностей в НАТО. Отже, правда така: охочих протистояти корупції небагато. Куди приємніше мати справу з позитивом, скажімо, інвестиціями в розвиток. Ще гостріша проблема в тім, що людей, здатних займатися антикорупційною діяльністю кваліфіковано, обмаль.
Викривачів багато. Бракує тих, хто пояснить як запобігти
— До честі вашої команди, вона взірцево дотримується принципів прозорості. Останнім часом НАКО вийшов на вищий якісний етап. До вас долучились нові експерти — як зарубіжні, так і українські.
— Так, намагаємось працювати професійно. Коли 2016-го НАКО створювали, він був складовою Transparency International Ukraine. Позаторік мене призначили його генсеком, і британські донори поставили завдання створити незалежну організацію, спроможну працювати з грантами без посередників. Ми показали результат — і нам повірили. Нині продовжуємо зміцнювати експертне ядро. Зокрема, у нас є люди, які вже працюють з нами більше двох років і розуміють сектор безпеки. Серед них — старший дослідник, керівниця контентної політики Лада Рослицька, старший дослідник, полковник запасу ЗСУ Сергій Москалюк. Особливе значення надаємо посиленню аналітичної спроможності аби системно досліджувати сектор оборони і надавати рекомендації. На щастя, нині є чимало викривачів корупції. Яскравий приклад — медіа-група Дениса Бігуса. Однак, тих, хто пояснює чому це відбувається і як запобігти проблемі, — катма. НАКО посідає якраз цю нішу. Зокрема, про ризики щодо закупівель «Укроборонпромом» запчастин і комплектування до бронетехніки ми говорили ще рік тому. Загострювали увагу і на контрабанді. Опублікували та презентували окрему доповідь з цієї теми. Зрештою Наглядова рада при цьому концерні, до формування якої ми теж доклалися, взялася за налагодження прозорих механізмів оборонних закупівель.
— Конкретно, що вона зробила за рік свого функціонування?
— Опрацьовано порядок закупівлі через електронну систему Smarttender.biz. Щоправда, ми наполягали на більшій прозорості в певних сегментах. Наразі триває дискусія.
— Чому «Укроборонпром» обрав цей майданчик, а не Prozorro?
— Smarttender.biz зручніший за фінансовими внесками для тих, хто продає. Тому нібито тут і конкурентність краща.
НАКО наполягає на більшій прозорості в певних сегментах
Ми з цим погодилися, але водночас на Smarttender.biz є проблема: як тільки торги відбулися, того ж дня всю інформацію архівують і закривають. Громадянське суспільство не може нічого проаналізувати, як, наприклад, на Prozorro…
— Прозорості, а також можливості контролю — мінімум…
— Так, причини вибору зрозумілі, однак в «Укроборонпромі» пояснюють це вимогами безпеки та секретності…
— І це виводить на дискусію щодо грифу «таємно» в оборонних замовленнях. НАКО неодноразово порушував цю тему, вказуючи на ознаки корупції, якими рясніють втаємничені ДОЗ. Чи є перспективи розв’язання означеної проблеми?
— Так, є. Однак цей процес важкий. НАКО отримав підтримку щодо зняття таємності з низки оборонних закупівель від народних депутатів. Парламентська група почала досліджувати ці питання. Також ми порушили проблему ефективності парламентського контролю над силовим блоком загалом, бо інформації про цільове використання коштів від цих відомств нардепи не отримують. Запрошення на запит про використання оборонного бюджету в спеціальну таємну кімнату, де щось показують обмежений час, насправді є імітацією доступу до інформації. Навіть якщо депутат розібрався і виявив ознаки корупції, він не має права про це повідомити ні публічно, ні кулуарно, перебуваючи під застереженням нерозголошення держтаємниці! Звісно, можна написати звернення до якоїсь контролюючої інстанції, однак у нашій країні без оприлюднення проблеми зазвичай нічого не вирішити. Отож маємо корупцію у природі оборонного замовлення, що є легкою для чиновника, бо він усвідомлює свою захищеність законодавством.
Натомість у країнах розвиненої демократії парламентар з відповідного комітету вчитується не лише в кожний рядок оборонного бюджету, а й у контракт із закупівлі того чи іншого озброєння та техніки. Це норма, яку нам слід конче імплементувати. Має з’явитися усвідомлення суспільства, що ж таке парламентський контроль над Воєнною організацією держави через повноваження депутатів і нові традиції.
«Рок-зірки» антикорупції допомагають Україні
— Ви відчули «принади» відомчої кругової поруки, бо не один рік добиваєтеся визнання незаконності свого звільнення з посади в Мінекономрозвитку. Вітаю з черговим виграним судом…
— У Мінекономрозвитку я моніторила розподіл іноземної фінансової допомоги. Я не лише бачила, як все відбувалося, а й реагувала на події. Моя команда вперше в Україні створила систему, яка чітко показувала розподіл мільярдів доларів. Кому, коли, скільки і на що. Суми були кругленькі: 4 мільярди доларів — грантової допомоги та 8 мільярдів — кредити на проєкти розвитку МВФ, СБ, ЄБРР тощо.
— Уявляю, який тиск був під час розподілу цих астрономічних сум…
— Так. Слід враховувати: це кошти не внутрішні, бо їх надали країни-донори, однак розподіляли в Мінекономрозвитку. Особлива напруга створювалась, коли визначали, кому дати той чи інший ресурс. Наша система передбачала ще й змогу контролю цільового використання й ефективності освоєння коштів. За умови правильного її функціонування, звісно. На певному етапі помітили, що в картках моніторингу тривалий час обґрунтуванням витрат мільйонів є елементарний «copy paste». Це створювало «червоний прапорець». Було зрозуміло — звіт нереальний. З цього приводу я зверталася до державної аудиторської служби, приватного аудиту, СБУ, НАБУ і ГПУ. Згодом департамент, який я очолювала, розформували, а фахівців звільнили. Тепер ці професіонали за кордоном. Хто влаштувався в ООН, хто — у Світовому банку…
— Повернімося до роботи НАКО. Як формується Комітет?
— У нас тут паритет: іноземці й українці представлені пропорційно. Ідея в тім, що в більшості таких Комітетів, як наш, виключну перевагу надано закордонним експертам. У нас це — французький генерал Мішель Яковлєв, Джеймс Вассерстроум, який працював в ООН, і Драго Кос — всесвітньовідомий антикорупціонер, чинний голова Робочої групи ОЕСР з протидії хабарництву та ексголова GRECO.
Коли НАКО заявив, що розриває стосунки з «Укроборонпромом», за лічені дні ситуація змінилась докорінно і Наглядову раду концерну було створено
Його називають «рок-зіркою» борні з корупцією. Українські співголови: Олег Рибачук, ексвіцепрем’єр-міністр з питань євроінтеграції і керівник Адміністрації Президента, Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ та Юлія Марушевська, активістка Євромайдану, ексголова одеської митниці. Їх присутність дає змогу іноземним співголовам постійно тримати руку на пульсі. Окрім цього, НАКО в Києві має секретаріат, який я, власне, очолюю. Він забезпечує функціонування Комітету. Наприклад, 2017 року ми звернули увагу на важливість утворення Наглядової ради в «Укроборонпромі» для забезпечення прозорості його управління. Коли секретаріат доповів, що цього не відбувається, зібрався Комітет, де співголови заявили про розрив стосунків із концерном. Після того за лічені дні ситуація змінилась докорінно і Наглядову раду створили.
— Чи задоволенні роботою Наглядової ради концерну?
— Загалом задоволені, хоча й усвідомлюємо: до ради, з точки зору наявності незалежних членів, які реально ухвалюють рішення, ще слід пройти певний шлях… Зусилля Президента України Володимира Зеленського дають надію щодо цього. Днями він призначив двох членів Наглядової ради концерну: секретаря Національної інвестиційної ради, підприємця та волонтера Давида Арахамію і ексголову Офісу реформ Міноборони Андрія Загороднюка. Раніше до її складу ввійшов Айварас Абромавичус, якого обрано головою Наглядової ради. Щиро бажаю їм успіху у впровадженні європейських стандартів корпоративного управління в оборонних державних підприємствах та реформі «Укроборонпрому».
— Знаю, що ви долучилися до опрацювання нового Закону України «Про національну безпеку». Чого досягли?
— Ми вимагали більшої прозорості та відкритості в реалізації ДОЗ, за винятком того, що регулює закон про державну таємницю. Позаяк деякі воєначальники секретили інформацію не тільки в рамках цього акту, а й своїми розпорядженнями. Вдалося заборонити таку практику «де-юре», однак закон про нацбезпеку ще не імплементовано. Його ухвалили торік улітку після дуже тривалого обговорення. Був спротив і, щоб його здолати, долучилися США, НАТО, ЄС. За 6 місяців після ухвалення він мав набути чинності, однак процес затягується. Ми наполягаємо на його пришвидшенні.
Кандидатам у нардепи запропонували долучитися до антикорупційної обітниці
— На тлі скандалу із запчастинами для бронетехніки, у повний зріст стало питання аудиту «Укроборонпрому». НАКО наполягає на ньому більше року. Що з конкурсом на визначення виконавця — міжнародного аудитора?
— На жаль, тендер постійно переносять з різних причин. Сподіваюся, він таки відбудеться. Тут є чинник політичних перегонів. До речі, ми розробили спецопитувальник кандидатів у президенти про те, як вони боротимуться з корупцією, коли очолять державу. У нього увійшли всі ключові питання: «Укроборонпром», оборонні закупівлі, прозорість і підзвітність… Чимало кандидатів відповіли, серед них і новообраний президент Володимир Зеленський. Наші експерти оцінили плани, які він декларував, як прогресивні. Тепер контролюватимемо виконання цих передвиборчих обіцянок.
НАКО запропонував партіям і кандидатам у нардепи (мажоритарка) долучитися до антикорупційної обітниці. Їх активність у цьому починанні —
ще одне «польове» дослідження, що засвідчить рівень готовності до подолання корупційних ризиків.
— Яке ставлення міністра оборони до інформації від НАКО?
— Очільник військового відомства позитивно сприймає наші дослідження, хоча вони часто порушують дуже неприємні моменти діяльності його підлеглих. Є корупційні ями…
Очільник військового відомства позитивно сприймає наші дослідження, хоча вони часто порушують дуже неприємні моменти діяльності його підлеглих. Є корупційні ями…
Він визнає, що такі виклики є, і водночас говорить, що в Міноборони немає спроможностей їх вирішити. Це стосується житлової проблеми, труднощів із закупівлями тощо. Для нас це зрозуміло, однак є застереження: керівник має бути лобістом свого відомства й повинен вимагати від держави і уряду, якщо міністерству бракує необхідних спроможностей, аби їх надали! Не забуваймо: посада міністра не лише менеджерська, але й політична. Він має прийти як політик до інших політиків, довести і відстояти свою позицію.
— І на завершення. На Вашу думку, чи є в України шанс побороти корупцію?
— Звичайно. Досвід інших держав це засвідчує. Європа теж вражена цією хворобою, однак її рівень у країнах сталої демократії значно нижчий. Інший приклад: Афганістан. Слава Богу, у нас ще до такого просочення корупцією не дійшло. Водночас, загроза в Україні — велика, бо рівень нашої корупції визнано як політичний, а це найвищий щабель…
Дякую за бесіду.
Інтерв’ю вів Руслан ТКАЧУК, «АрміяІnform»
