Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
На зустрічі представників МОУ з родинами військових зниклих безвісти обговорили оптимальну модель роботи Центрів соціального супроводу.
Центри покликані займатися питаннями всебічної допомоги й сприяння таким родинам.
Варто зазначити, що це вже не перша така зустріч. Наступна — проводитиметься на початку березня. Мета — знайти модель роботи для таких центрів, яка б влаштовувала родини воїнів зниклих безвісти.
«Ми проводимо низку офлайн зустрічей з родинами зниклих безвісти, всі бажаючі можуть долучитись. До речі, наступна така зустріч відбудеться 3-го березня, запрошуємо всіх зацікавлених. Ми слухаємо і обов’язково врахуємо думку об’єднань родин військовослужбовців зниклих безвісти. З урахуванням результатів будемо вдосконалювати модель Центру соціального супроводу, скорегуємо його завдання та терміни їх реалізації», — зазначив заступник директора Департаменту соціального забезпечення Міноборони полковник Олександр Пухальський.
За його словами, наразі, у поточному році, Центр (перший регіональний Центр соціального супроводу Оперативного командування «Захід» — ред.) міг би зосередитись на роботі з категорією військовослужбовців зниклих безвісти з розформованих чи переформатованих військових частин, тобто тих, що вже зазнали організаційно-штатних змін.
Такі військовослужбовці вже перебувають у розпорядженні командувача певного ОК, і Центр візьме на себе роботу зі збереження комплекту документів для продовження пошуку, забезпечення соціальних гарантій, власне, стане своєрідною сервісною службою для родин захисників зниклих безвісти.
Також Центр продовжить працювати з двома військовими частинами забезпечення ОК «Захід», з яких буде здійснено переведення зниклих безвісти.
Крім того, пропонується, щоб родини зниклих безвісти, у разі бажання, мали можливість своїм рішенням перевести зниклого військовослужбовця з будь-якого підрозділу до Центру, який, ще раз акцентуємо, є військовою частиною, і отримати увесь спектр необхідної допомоги і підтримки у спеціалізованому підрозділі.
Міноборони реагує на запити суспільства: саме тому і проводяться такі зустрічі із родинами, аби відомство могло почути їхню думку.
На сьогодні існують підрозділи, де є великі патронатні служби. Вони надають ефективно інформацію сім’ям. На жаль, не у всіх підрозділів є такі можливості. Ця реформа в першу чергу — реакція на запити сімей, які потребують підтримки, допомоги.
Додамо, що така практика реалізована у країнах партнерів, які мають досвід роботи з великою кількістю зниклих безвісти.
