Це далеко не вичерпний перелік вимог до наземних роботизованих комплексів, спроможних виконувати найрізноманітніші завдання на сучасному полі бою. Про завдання та різновиди НРК, визначальні характеристики…
До війни підготовка військового льотчика в Україні тривала п’ять років і завершувалась магістратурою. Сьогодні модель інша: чотири роки бакалаврату плюс спеціалізація в бойових бригадах.
Про це розповів командувач підготовки Командування Повітряних Сил ЗСУ генерал-майор Олександр Турінський.
Паралельно курсанти льотного факультету проходять стажування за кордоном: Британія, Франція (легкомоторна авіація), а також на різних майданчиках партнерів на бойові літаки (F-16, Mirage 2000).
«Але наша стратегічна мета — не постійна залежність від партнерів, а створення власного повного циклу підготовки, і це цілком реально», — сказав Олександр Турінський.
Сьогодні підготовка українських військових льотчиків максимально наближена до західних стандартів і складається з трьох фаз.
- Фаза перша: легкомоторна авіація
Це у першу чергу жорсткий фільтр. 15–20 годин у небі дозволяють оцінити психофізіологію кандидата: стресостійкість, реакцію, моторику, здатність діяти під навантаженням. Саме тут ухвалюється ключове рішення — чи має людина потенціал бути льотчиком.
- Друга фаза — навчально-бойові літаки
Типу L‑39 та інші модифікації — це вже фактично за крок до опанування бойових літаків. Тут важливо нарощувати можливості з оновлення «літаючих парт» для курсантів льотного факультету, оснащуючи їх сучасною авіонікою, прицільними системами адаптованими під західну техніку, що вже є у нас на озброєнні.
- Третя фаза: бойові літаки та бригади
Опанування F‑16, Mirage 2000, бортів транспортної авіації. Принцип простий: бойова бригада має отримати льотчика, який готовий до застосування бойової техніки. Однак це іще багато годин льотної підготовки з інструктором та самостійні польоти молодого пілота.
