Дослідник і популяризатор козаччини став тим, хто повернув українському народові пам’ять про його героїчне минуле і перетворив історію на національну…
Завдяки Дмитрові Яворницькому українське козацтво стало не просто сторінкою минулого, а символом сучасної України.
Дослідник і популяризатор козаччини став тим, хто повернув українському народові пам’ять про його героїчне минуле і перетворив історію на національну ідентичність.
«Славний Дмитро Яворницький… лишив величезний слід в усій українській історії в плані нашого національного пробудження через пізнання епохи козацтва — це дуже важливо. Це, напевно, був другий такий потужний рушій після великого Кобзаря, який українців робив воїнами, який пробуджував нашу національну гідність…» — влучно сказав про видатного козакознавця лідер фолк-метал-гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк.
З нагоди 170-річчя від дня народження Дмитра Івановича Яворницького про три етапи життєвого шляху творця історії українського козацтва АрміяInform розповіли дослідники та знавці біографії, наукового та творчого спадку видатного науковця та невтомного популяризатора української козацької старовини.
Мала Батьківщина Дмитра Яворницького — село Борисівка на Харківщині
— Дмитро Іванович Яворницький народився в селі Сонцівка, нині це село Борисівка Липецької громади. Вона розташована на півночі Харківської області на самісінькому кордоні з росією, — розповідає про молоді роки науковця яворницькознавиця Аліна Колесніченко, колишня директорка Борисівської школи імені Дмитра Івановича Яворницького.
— На початку широкомасштабного вторгнення Борисівка з перших хвилин опинилася під ударом російських загарбників і перебувала в окупації до вересня 2022 року, коли село визволили під час Слобожанської наступальної операції Сил оборони України.
На жаль, у травні 2024 року під час спроби повторного російського наступу на півночі Харківської області Борисівку окупували повторно. Нині село перебуває під російської окупацією, лінія бойового зіткнення пролягає заледве за 2‒3 кілометри від населеного пункту.
Любов до козацтва зародилась з батькового читання
Початкову освіту Дмитро Яворницький здобув вдома. Загалом про його дитинство відомо небагато. Достеменно знаємо, що його батько був малограмотною людиною, але все ж умів читати і писати, навіть мав красивий каліграфічний почерк. Саме від нього Дмитро дізнався про козацьке минуле України і полюбив українське козацтво.
Згодом Дмитро Яворницький згадував, що коли батько читав дітям уголос по складах «Тараса Бульбу» Миколи Гоголя, то хлопчик лежав на печі й умлівав від захвату від героїчної історії українських козаків. Саме з тих дитячих спогадів зародилась у нього любов до козацької старовини.
Також Дмитро Яворницький з глибокою любов’ю відгукується про свою малу Батьківщину — мальовниче українське село за 35 верств від Харкова. Потім він любив навідуватися сюди під час навчання в Харкові і проводити час з книгою поблизу місцевої кринички.
У 30-х роках Дмитро Іванович приїхав на свою батьківщину — в рідне село Борисівка. Ось як розповідав про це старожил села, вже, на жаль, покійний Геков Григорій Калинович, який проживав по сусідству з Яворницькими:
«Невелика сільська хата дяка Яворницького стояла неподалік від нашої. Сім’я жила бідно, батьки наші приятелювали. І коли Дмитро Іванович, уже літня людина, приїхав у село, то одразу ж прийшов до нас. Родичів у селі в нього не залишилося. Гостював він у нас кілька днів. Любив ходити на Мовчанів хутір і там, біля кринички, довго просиджував за книжкою.
З тих пір ця криничка називається „Криничкою Яворницького“. А перед від’їздом подарував для потреб хати-читальні гроші — на них ми купили меблі та літературу. Батьки Дмитра Івановича десь у 70-х роках подарували велику ікону „Хрещення Іоанна в річці Йордан“. Цю ікону наша сім’я передала до Дніпропетровського історичного музею».
Повернення пам’яті про Яворницького відбулося в 1990-ті роки
За часів срср пам’ять про Дмитра Яворницького в селі поступово згасала, тож після розпаду радянського союзу відновлювати її довелося місцевим ентузіастам. На початку 1990-х років вони почали вивчати інформацію про науковця, спілкуватися зі старожилами та збирати спогади.
Цим активно займалися директори місцевої школи Алла Вадимівна Македонська, Єгор Олександрович Дзюбенко та Надія Василівна Гекова, яка дуже багато зробила для школи. Згодом я також продовжила започатковану ними справу і займаюся вивченням і популяризацією біографії та творчого доробку Дмитра Яворницького.
Для увічнення пам’яті про видатного земляка дуже багато зробили вчителі Борисівської школи — Антоніна Григорівна Дзюбенко, Світлана Іванівна Асєєва, Світлана Миколаївна Казакова, Юлія Сергіївна Мєзенцева.
З 2008 року цю справу підхопила і продовжила також і я, бо добре розуміла, що цю справу необхідно продовжувати. З часом я глибокого захопилася неймовірною постаттю Дмитра Яворницького як людини, яка зберегла нам дух української історії і нашої козацької мужності та волелюбності.
Поступово я зрозуміла, що це не просто обов’язок дбати про пам’ять про Дмитра Яворницького, а справжня честь і покликання. У 2015 році до 160-річного ювілею науковця ми познайомилися з багатьма яворницькознавцями, які відвідали село. Це нас тоді дуже надихнуло, бо засвідчило, що постать Дмитра Яворницького важлива не лише для нас у Борисівці чи на Харківщині, але й для всієї України.
Доля пам’ятника Дмитру Яворницькому невідома
У листопаді 1998 року на подвір’ї Борисівської школи встановили пам’ятник Дмитру Яворницькому, а десятиліття тому, у 2015 році, його оновили. Пам’ятник став однією з важливих локацій села, всі, хто відвідував малу Батьківщину Дмитра Яворницького, відзначали його ексклюзивність.
Невдовзі після відкриття пам’ятника, на початку 1999 року, школі було присвоєне ім’я Дмитра Яворницького, у ній створили музейну кімнату козакознавця. У музеї було три експозиції, головна з них — про біографію й доробок Дмитра Івановича, зокрема про його малу Батьківщину і дитинство в Борисівці.
Екскурсоводами при цій музейній кімнаті пам’яті у школі були учні, які готували доповіді та проводили екскурсії для мешканців та гостей села. У Борисівку любили їздити яворницькознавці й усі закохані в козацьке минуле українського народу з усієї України.
-
- Кімната-музей у Борисівській школі імені Д. І. Яворницького
-
- Кімната-музей у Борисівській школі імені Д. І. Яворницького
-
- Кімната-музей у Борисівській школі імені Д. І. Яворницького
Після відвідин шкільного музею ми мандрували селом, завжди відвідували місце, де була розташована хата Яворницьких. Наступною локацією обов’язково була криничка Яворницького, за якою доглядали як школярі, так і місцеві мешканці. Це було дуже мальовниче місце.
Зараз ми мало що знаємо про долю експонатів музею та пам’ятника Дмитру Яворницькому в Борисівці, тому що село зазнало дуже значних руйнувань внаслідок боїв, і наразі перебуває під окупацією.
Восени 2022 року, під час першого визволення села, пам’ятник був цілим і зберігся до повторного наступу окупантів у травні 2024 року, однак що з ним тепер — невідомо. Дуже сподіваємося, що він уцілів, бо це чи не єдиний пам’ятник Дмитрові Яворницькому на Харківщині.
Пам’ять про Дмитра Яворницького бережуть попри окупацію
До 170-річчя Дмитра Яворницького ми готувалися заздалегідь. Уже провели кілька заходів, інші ще відбудуться. Я нині працюю в Лук’янцівському ліцеї Липецької громади, в якому тепер дистанційно навчається більшість дітей з Борисівки.
Дві дівчини з рідного села науковця взяли участь у великому всеукраїнському конкурсі творчих робіт до ювілею Дмитра Яворницького, організованому Громадською організацією «Д.І.Я.» за підтримки Українського Культурного Фонду.
Єлизавета Яненко і Ярослава Гізова не лише гідно представили малу Батьківщину Дмитра Яворницького, але й стали одними з переможців. Їхні роботи увійшли до опублікованої за підсумками конкурсу книги.
-
- Книга «КОД Дмитра Яворницького»
-
- Книга «КОД Дмитра Яворницького»
-
- Книга «КОД Дмитра Яворницького»
Єлизавета представила на конкурс відеоролик про життєвий шлях Дмитра Івановича, а Ярослава — зворушливий есей про пам’ятник Яворницькому під назвою «Камінь, що пам’ятає».
Ще одним з учасників конкурсу з Липецької громади, до якої тепер належить Борисівка, став Кирило Шаньгін, який написав есе «Зв’язок століть» про своє рідне село Липці, перекази дідуся про місцеву історію та особисте відкриття Дмитра Яворницького.
Також у листопаді буде завершено створення віртуальної екскурсії місцями пам’яті про Дмитра Яворницького в Борисівці. Тож, попри війну й окупацію, пам’ять про Дмитра Івановича зберігають і шанують на його малій Батьківщині.
Харків на життєвому шляху Дмитра Яворницького
— Містом, яке підштовхнуло Дмитра Яворницького покинути духовну службу і присвятити життя дослідженню козацької старовини, став саме Харків. Саме тут він відмовився від духовної кар’єри та здобув освіту в Харківському університеті, — розповів відомий видавець і дослідник історії Слобідської України Андрій Парамонов.
— З початком російської агресії проти України у 2014 році Харків твердо виявив свою українську козацьку ідентичність, рішуче зупинивши спроби росії реалізувати в місті сценарій, який спрацював у Донецьку та Луганську.
А з початком широкомасштабного нападу рф на Україну й український народ Харків став залізобетонним форпостом, об який розбилися спроби держави-агресорки захопити схід України. Це свідчить, що місто завжди зберігало свою українську козацьку ідентичність. Так було і за часів Дмитра Яворницького.
Велике губернське місто зі славетним козацьким минулим
Харків був великим містом, яке Дмитро Яворницький уперше побачив ще хлопчиком. Духовне училище, в якому він навчався, було розташоване в самісінькому центрі, де вирувало життя всієї Харківської губернії.
Для хлопця, який зростав у селі, потрапити у такий вир подій, було, звісно, приголомшливо. Думаю, що спочатку він міг навіть злякатися великого міста, напливу людей, які прибували до Харкова у справах, різномастної публіки.
Показово, що він до останнього виконував свої обов’язки сина церковнослужителя, сумлінно навчався в Харківській духовній семінарії, відучившись три роки, щоб зробити приємне батькам, які бачили в ньому майбутнього священника.
Талант популяризатора козацької минувшини відкрився саме в Харкові
Під час навчання в семінарії Яворницький почав розмірковувати про те, щоб перейти до Харківського університету. Оскільки ми не бачимо у листуванні з батьком жодних суперечок щодо цього, то можна зробити висновок, що той поставився з розумінням до вибору сина.
Відтак 1877 року Дмитро Яворницький вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. Саме на час навчання припадає його становлення як дослідника та популяризатора історії українського козацтва.
У цей час він починає активно збирати матеріали для майбутніх наукових і популярних праць, записувати народні пісні, легенди та перекази про козацьку минувшину України. Його активність доволі тепло сприймає місцева публіка, для якої Дмитро Яворницький почав проводити публічні лекції.
Саме в Харкові завдяки лекціям відкрився талант Яворницького як популяризатора. На організовані ним зустрічі приходила численна публіка — викладачі, студенти, гімназисти і навіть пересічні містяни, які не мали до історії жодного стосунку.
Популярність лекцій була для Дмитра Яворницького сигналом, що він рухається у правильному напрямку. А харків’янам натомість було надзвичайно цікаво дізнаватися про козацьке минуле України, яке в той час було для міської публіки чимось призабутим та екзотичним.
-
- Експонати виставки у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. І. Яворницького
-
- Експонати виставки у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. І. Яворницького
-
- Експонати виставки у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. І. Яворницького
Пам’ять про Дмитра Яворницького в Харкові представлена недостатньо
Таким само призабутим є зараз харківський період біографії Дмитра Яворницького. У Харкові увага до популяризатора історії українського козацтва обмежена приватними ініціативами. Жодних офіційних кроків для увічнення його пам’яті в місті не зроблено. Дмитро Яворницький лишається в місті поза належною увагою як науковців, освітян та представників влади.
Тим часом саме Дмитро Яворницький є чи не найвідомішим випускником історико-філологічного факультету Харківського університету. Іншої співмірної з ним постаті просто не існує — ніхто не опублікував стільки книг, які до сьогодні масово перевидаються і мають стабільно високий попит у читачів.
-
- Мініскульптура «Кобза Дмитра Яворницького» із серії «Відчуй Дніпро» поблизу Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького в Дніпрі
-
- Мініскульптура «Кобза Дмитра Яворницького» із серії «Відчуй Дніпро» поблизу Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького в Дніпрі
-
- Мініскульптура «Кобза Дмитра Яворницького» із серії «Відчуй Дніпро» поблизу Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького в Дніпрі
-
- Мініскульптура «Кобза Дмитра Яворницького» із серії «Відчуй Дніпро» поблизу Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького в Дніпрі
-
- Мініскульптура «Кобза Дмитра Яворницького» із серії «Відчуй Дніпро» поблизу Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького в Дніпрі
Імовірно, це такий спадок радянського періоду історії міста, коли Харків просто не помічав постаті Дмитра Яворницького. На жаль, значною мірою це триває і досі — пам’ять про видатного дослідника та популяризатора козацького минулого України дуже мало представлена в Харкові.
Навіть вулиця, яка названа у місті на його честь, — це перейменована ще 2004 року колишня вулиця Стендова — це якась дорога на околиці, яку й вулицею назвати складно, бо там не проживає жодна людина.
-
- Експонати Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького в Дніпрі
-
- Експонати Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького в Дніпрі
-
- Експонати Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького в Дніпрі
Вшанування пам’яті Яворницького тримається на приватній ініціативі
Щоб виправити цю ситуацію, до 170-річчя від дня народження Дмитра Яворницького започаткували кілька приватних ініціатив. Серед них — виставка картин «Яворницький на шляху до історії козацтва» художника Артема Погрібного. Вона вже експонувалася в Дніпрі і нещодавно переїхала до Києва. Потім вона повернеться до Харкова.
На виставці представлено картини, створені за архівними матеріалами для книги «Дмитро Яворницький: від Харкова до Дніпра». Ця книга теж зовсім нещодавно побачила світ і вже перебуває на шляху до читачів.
Крім того, виставку «Великі земляки: Дмитро Яворницький» представляла в Харкові громадська організація «Гостинна на Дворянській» завдяки підтримці Консалтингової корпорації «Рубаненко і партнери». З 4 листопада вона експонується в Дніпрі.
Наприкінці року на основі матеріалів цієї виставки традиційно видадуть настільний календар на наступний рік, який цього разу буде присвячено саме Дмитрові Івановичу Яворницькому. Також нещодавно на Харківщині відбувся автопробіг ретроавтомобілів на честь Дмитра Яворницького.
-
- Обкладинка, титульна сторінка і зміст книги «Дмитро Яворницький: від Харкова до Дніпра»
-
- Обкладинка, титульна сторінка і зміст книги «Дмитро Яворницький: від Харкова до Дніпра»
-
- Обкладинка, титульна сторінка і зміст книги «Дмитро Яворницький: від Харкова до Дніпра»
Книга «Дмитро Яворницький: від Харкова до Дніпра»
Нова книга про Дмитра Яворницького, яка щойно побачила світ — видання, в якому представлено унікальні відомості про родовід і біографію науковця. Значна частина з них оприлюднюється вперше.
2009 року я вже видавав книгу, присвячену Дмитру Яворницькому. Однак тоді це був лише його родовід. Та книга вже застаріла — наприклад, до нової книги додано чотири покоління роду Яворницьких, яких немає у видання 2009 року.
Крім того, нова книга містить чимало маленьких відкриттів щодо біографії Дмитра Івановича. Наприклад, про його малу Батьківщину Яворницького Сонцівку-Борисівку та його стосунки з першою дружиною тощо.
Тобто книга «Дмитро Яворницький: від Харкова до Дніпра» зібрала новітні відомості про родину Яворницьких і про самого Дмитра Івановича. Вона буде цікава як науковцям-яворницькознавцям, дослідникам історіографії козаччини, так і дуже широкому колу читачів — так само, як і твори самого Дмитра Яворницького.
-
- Меморіальний будинок-музей Дмитра Івановича Яворницького у Дніпрі
-
- Меморіальний будинок-музей Дмитра Івановича Яворницького у Дніпрі
-
- Меморіальний будинок-музей Дмитра Івановича Яворницького у Дніпрі
Катеринослав — Дніпропетровськ — Дніпро: Дмитро Яворницький на Січеславщині
— Дмитра Яворницького можуть вважати земляком як на Харківщині, так і на Січеславщині, оскільки дуже значну частину свого життя, починаючи з 1902 року і до смерті у 1940-му році — це 38 років — вчений прожив саме в Катеринославі — Дніпропетровську, — розповіла яворницькознавиця, голова громадської організації «Краєзнавчо-культурного товариства „Д.І.Я.“» Яна Тимошенко.
— До Катеринослава вчений приїхав вже відомим істориком, поважним професором, запрошеним на посаду директора музею, заснування якого він сам і ініціював. І саме Катеринослав — Дніпропетровськ — сучасне Дніпро — став містом, на яке науковець справив надзвичайно значний культурний вплив.
З 2014 року Дніпропетровськ-Дніпро став надійним тилом Сил оборони України, які давали відсіч російській агресії на сході. Спираючись у символічному вимірі, насамперед на оспіване Дмитром Яворницьким козацьке минуле Січеславщини, Дніпро продовжило виконувати цю роль і після початку широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
-
- Пам’ятник Дмитру Яворницькому біля Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького
-
- Пам’ятник Дмитру Яворницькому біля Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького
-
- Пам’ятник Дмитру Яворницькому біля Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького
-
- Пам’ятник Дмитру Яворницькому біля Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького
Козацька минувшина як символічне підґрунтя національної свідомості
Дмитро Яворницький — культурна постать номер один для Дніпра. Катеринослав вабив науковця тим, що це було місто, розташоване на землях тих славних запорожців, яких він все життя вивчав і популяризував.
Саме в Катеринославі Дмитро Яворницький дуже багато зробив для того, щоб не тільки повернути пам’ять про козацьке минуле міста, але й перетворити козацтво на символ національної ідентичності та культурний бренд України.
У цьому сенсі Дмитро Яворницький став одним із провідників української нації, які закладали підвалини її національної самосвідомості, активно популяризуючи історичне минуле та утверджуючи козацьку спадщину як об’єднуючий символ українського народу.
-
- Книги Дмитра Яворницького в експозиції Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького у Дніпрі
-
- Книги Дмитра Яворницького в експозиції Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького у Дніпрі
-
- Книги Дмитра Яворницького в експозиції Меморіального будинку-музею Дмитра Івановича Яворницького у Дніпрі
«Натхненник контрреволюційного підпілля»
У Дніпрі ми вдячні Дмитру Яворницькому за створення Катеринославського музею, який за життя вченого став єдиним музеєм запорізької слави та об’єднав широке коло інтелектуалів і культурних діячів того часу. На жаль, у радянський час ця унікальність музею була зруйнована, а він перетворений в звичайний обласний музей, в якому історія козацтва вже не була переважаючою темою.
Для Катеринослава саме Дмитро Яворницький став провідником у світ української історії та культури. Він був одним із фундаторів Катеринославської «Просвіти», ініціатором першої топонімічної реформи міста, запропонувавши десятки топонімів на честь героїв-козаків; очолював губернський архів та товариство охорони пам’яток; відкрив світові Петриківський розпис та популяризував українські пісні й кобзарський спів.
У 1918 році став одним із перших професорів новоствореного університету, очолював кафедру українознавства. І в бурхливі часи Визвольних змагань 1918‒1921 років, коли місто понад десяток разів переходило з рук у руки різних політичних сил, нерідко ризикуючи життям Дмитро Іванович захищав музей від пограбувань та руйнацій.
З приходом більшовиків Дмитро Яворницький, наскільки це було можливо, намагався вберегти від знищення культурну спадщину міста, часто демонструючи справжні дива винахідливості. Так, найстаріший храм Катеринослава — Преображенський собор — вдалося врятувати від підриву завдяки його пропозиції відкрити в ньому музей релігії та атеїзму.
У 1933 році Дмитра Яворницького спіткали репресії: його звільнили з посади директора музею, який тоді оголосили «контрреволюційним кублом», в оселі вченого проводили обшуки, тривали декількаденні допити. На щастя, арешту вдалося уникнути — ймовірно, через поважний вік і поганий стан здоров’я вченого.
Однак Яворницький залишався під постійним наглядом НКВД. У 1937 році, коли йому вже було 82 роки, напівсліпий і хворий науковець фігурував у справах НКВД як «натхненник контрреволюційного підпілля». Отже, старий «Козацький батько» навіть своїм існуванням продовжував надихати сучасників на опір.
-
- Барельєф Дмитра Яворницького на алеї стел визначних мешканців Дніпра
-
- Барельєф Дмитра Яворницького на алеї стел визначних мешканців Дніпра
Творець національного козацького міфу
Для України ж в цілому Дмитро Яворницький став творцем українського культурного бренду козацтва. Насамперед саме завдяки його діяльності для сучасних українців історія козацтва стала не лише сторінкою історії, але однією з найголовніших визначальних частин коду нашої національної ідентичності.
У XXI столітті нам, звиклим усюди чути про козаків, здається, що це само собою зрозумілий архетип української нації. Однак на межі ХІХ‒ХХ століть усе було зовсім не так очевидно, й без доробку Дмитра Яворницького звичне нині сприйняття козацтва було б неможливим.
Значною мірою це стало можливим завдяки тому, що Дмитро Яворницький був не просто істориком, дослідником козаччини, а саме натхненним її популяризатором. Якби він лишався суто академічним науковцем і писав розраховані лише на фахівців книги, досягти такого ефекту не вдалося б.
Ми знаємо Дмитра Яворницького саме завдяки тому, що він був неймовірно активним і харизматичним популяризатором козаччини. Його культурна та громадська діяльність були навіть більш потужними, ніж його суто наукові історичні дослідження.
Згадуючи про козацтво, ми згадуємо Дмитра Яворницького. Згадуючи Яворницького, ми обов’язково згадуємо козацтво. Він став творцем і головним амбасадором цього національного бренду.
«Регіонали» зробили Яворницького в Дніпропетровську другорядною постаттю
Радянська влада зробила все можливе для того, щоб витіснити пам’ять про Дмитра Яворницького на маргінес. Значною мірою його ім’я збереглося в тогочасному українському культурному просторі завдяки тому, що його носив Дніпропетровський історичний музей, інакше б воно могло зовсім забутися.
Потужне його повернення відбулося на хвилі українського національного руху в 1990-ті роки, коли Дмитра Яворницького активно просували в Дніпропетровську. Однак після приходу до влади проросійськи налаштованих політиків відбувся спад зацікавлення Яворницьким на місцевому рівні.
Для владних кіл Дніпропетровська Дмитро Яворницький став тоді чимось маргінальним, другорядним і не дуже бажаним. У місті проводилась політика не актуалізувати якісь національні речі і просувати зовсім інших історичних діячів, так чи інакше пов’язаних з містом.
Натомість для всієї України Дмитро Яворницький у 1990–2000-ні роки таки став частиною національної пам’яті. Він увійшов у канон відомих українців, про нього є матеріал у підручниках, на його честь названі понад пів сотні топонімів по всій території нашої країни.
«КОД Яворницького» об’єднав Україну
Нині ми в Дніпрі намагаємося працювати над тим, щоб просувати постать і доробок Дмитра Яворницького одночасно як на місцевому рівні, так і як український національний бренд, важливий для всієї країни. Ми намагаємось об’єднувати коло однодумців навколо певних осередків, пов’язаних з ім’я та спадщиною Яворницького.
Одним з таких осередків є Меморіальний будинок-музей Дмитра Івановича Яворницького, який є єдиною меморіальною садибою в Дніпрі, що збереглася до сьогодні. Десятки заходів, присвячених Дмитрові Яворницькому, відбувалися саме на основі цього осередку.
Також слід згадати громадську організацію Краєзнавчо-культурне товариство «Д.І.Я.», яка об’єднала яворницькознавців Дніпра з метою дослідження та популяризації спадщини Дмитра Яворницького.
Цьогоріч, наприклад, ми реалізували великий проєкт «КОД Яворницького» для дітей, молоді та дорослих. Кожні п’ять років до круглих дат вченого в садибі Яворницького ми проводили творчі конкурси для дітей та молоді.
Цього року проєкт став більш масштабним, залучивши молодь з усієї країни — це і вимушені переселенці з Луганщини та Донеччини, й учасники із Закарпаття та Івано-Франківщини, з малої Батьківщини Дмитра Яворницького села Борисівка на Харківщині. Найкращі роботи юних авторів вийшли друком у книжці «КОД Дмитра Яворницького».
Також були створені перший сайт про Дмитра Яворницького — портал до його життя та спадщини, а також записаний подкаст-серіал українською та англійською мовами за участю провідних яворницькознавців. Проєкт здійснювався за підтримки Українського культурного фонду.
Фото автора та надані героями інтерв’ю
