Її слова — як рефрен, що лунає в багатьох куточках України. У Сумах, Львові, Запоріжжі, Женеві. Так, навіть у нейтральній…
Російські пропагандистські канали вкотре вирішили відзначитися креативом і видали у світ новий шедевр дезінформації.
Цього разу у фокусі кремлівських фантазій опинився старший лейтенант поліції Ігор Гапенко. За версією «майстрів фейків», його нібито «вбили в Одесі» після того, як він «побив цивільного чоловіка».
Тільки от є нюанс:
- Гапенко живий-здоровий,
- перебуває у відпустці,
- а від єдиного «нападу» в цій історії постраждав хіба що здоровий глузд.
Реальність: ніхто нікого не бив, людині стало зле
Одеське районне управління поліції № 1 офіційно повідомило: інформація про «побиття цивільного» — відверта вигадка. Насправді чоловіку стало зле через епілептичний напад. Йому надали необхідну медичну допомогу, і жоден правоохоронець не мав до цього жодного стосунку.
Тобто поки кремлівські канали малювали «страшні сцени», українські медики виконували свою роботу. Різниця більш ніж очевидна.
Пропагандистський абсурд
Цікаво, що автори фейку навіть не постаралися перевірити елементарні факти: фото й дописи, які вони поширюють, не мають жодного стосунку ані до Ігоря Гапенка, ані до поліції Одещини.
Тут уже виникає риторичне питання: якщо російські «фабриканти жахалок» так легко плутають епілептичний напад із «побиттям», а відпустку — з «ліквідацією», то, може, їм самим час на профілактичний огляд у психіатра?
Чому це робиться?
Фейк з «убитим поліцейським» — чергова спроба російської пропаганди:
- дискредитувати українських правоохоронців,
- знизити довіру суспільства до державних інституцій,
- посіяти паніку серед громадян.
Але, як завжди, замість серйозного удару виходить інформаційний пшик.
Поліцейський живий, а брехня — мертва
Станом на 27 серпня 2025 року старший лейтенант поліції Ігор Гапенко спокійно відпочиває у відпустці. Його життю та здоров’ю нічого не загрожує. Жодних «злочинів» чи «ліквідацій» не було й близько.
А от черговий російський фейк звично поповнив колекцію абсурдних вигадок — десь між «розіп’ятим хлопчиком» та «бойовими голубами НАТО».
