На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Мінний шлагбаум за хвилину" — не вигадка, а реальна техніка інженерного мистецтва на передовій. У 32-й окремій механізованій Сталевій бригаді служить Володимир із позивним «Тайсон» — командир інженерно-саперного взводу. Його місія — захищати піхоту так, щоб ворог ніколи не прорвався.
Історію бійця оприлюдили на сторінці 32 окремої механізованої Сталевої бригади.
Він говорить коротко, але щиро. Улюблена міна? МОН-200: «Бо вона п***є нормально». Володимир, «Тайсон», командир інженерно-саперного взводу. Колишній боксер, якого ще в дитинстві тренер назвав Міні Тайсоном — і позивний прижився. Зараз він не вибиває суперників у рингу — а ставить смертельні пастки ворогу на фронті.
Його історія — це шлях від строкової служби до командира. Усе починалось у саперному батальйоні 12-го полку, де він опанував інженерну справу. Потім була розгороджувальна рота, БМР, УР-77, мінні поля, ЄГОЗА і зрештою — нова сторінка в 32-й бригаді. Від техніки до тактики — Тайсон вміє швидко адаптуватися. Особливо зараз, коли на перше місце вийшли дрони.
«Війна змінилася. Пішки сапер уже не скрізь дійде», — констатує боєць. Зараз він впроваджує систему дистанційного мінування з дронів «вампір». Ефективність — ще тестується, але напрямок — перспективний.
Його команда — це ті, хто зашиває фланги піхоти, перекриває проїзди техніки і буквально зупиняє ворога на порозі.
«Зашити піхоту» — у жаргоні означає захистити позицію інженерними засобами, щоб противник навіть не наблизився.
Є історії, які більше нагадують бойовик. Наприклад, про те, як уночі під ворожими дронами довелось мінувати «нульову» зону:
«Тиша… Я на пікапі в кущі став, думаю — що так тихо?.. А потім — дрони, міни, розвідник 300-й, ми всі контужені. Вийшли — слава Богу».
Або ще — коли разом із побратимами не просто мінували, а й взяли полоненого. Просто під час інженерної роботи в сірій зоні.
«Дивимось — хтось лізе. Хоп — на землю, зброю кинув. Забрали. Передали. І всі повернулись живими. От за це медальки від комбріга і отримали».
У саперів є свої традиції. Наприклад, посвята — це обов’язково «з’їсти тратіл». Не повністю, звісно, але символічно. Хто не вкусив — той ще не сапер.
І попри весь ад війни, Тайсон має мрію:
«Хочу вирощувати сітра. Чорної ікри хочу. Люблю акваріуми».
Можливо, колись він справді відкриє ферму — але поки що його справа тут: ставити мінні заслони, захищати піхоту, рятувати життя. А ще — вдосконалюватися.
«Головне — не повторювати помилок. А ще краще — вчитися на чужих. Це мені ще мій командир говорив. І мав рацію».
Як повідомляла АрміяInform, нацгвардієць Ілля на псевдо «Мамонт», поклавшись на свою інтуїцію, ініціював перевірку підозрілої будівлі та разом з побратимами взяв у полон чотирьох російських окупантів, один з яких виявився командиром найманців.
