Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
Роман із позивним «Злодій» – військовослужбовець тернопільського підрозділу Національної гвардії України. До широкомасштабного вторгнення працював слюсарем із ремонту та експлуатації підземних газопроводів. 24 лютого 2022 року застав його, як і мільйони українців, зненацька.
Історію захисника оприлюднили у Національній гвардії України.
– Я мав йти на роботу, прокидаюся о шостій лунає тривога, літаки літають. На роботі вже ніхто не працював, ховали документи, облаштовували сховище. Почався хаос, – наголошує захисник.
Свого часу Роман уже проходив строкову службу в цьому ж батальйоні, а після звільнення уклав резервний контракт. Повернення у військову систему сприйняв із тривогою, але й усвідомленням, що іншого вибору немає.
– Було трохи лячно, особливо перед першою ротацією. Але колектив дуже підтримував, що й допомогло морально втриматись. У взводі всі свої, майже, як окрема сім’я. Подекуди навіть звичайна ситуація дійти з позиції до позиції вже вимагає підтримки: хтось втомився, комусь треба рюкзак допомогти нести. Ми всі – один за одного, – розповідає гвардієць.
Роман згадує ночі в окопах, як ділилися з побратимом із позивним Пупс шоколадками і говорили про буденне, аби хоч трохи розвантажити психіку.
– Треба бути витривалим. Тут усе про вагу, кілометри, рельєфи. Але й про характер. Якщо людина хоче навчитись, вона навчиться. І завдання стане простішим, – каже Роман. – Війна змінилась колосально. У 2022 році дрон був чимось рідкісним. А тепер їх більше ніж мух. Використовують мотоцикли, квадроцикли, розвідку. Треба постійно вчитись.
Окрема сила для Романа це його родина. Як розповідає нацгвардієць, перед першою ротацією мама подарувала йому стрічку.
«Її треба було обв’язати навколо тіла і прочитати молитву. Я з нею вже четвертий рік, жодних наслідків. Вона мене оберігає», – згадує Роман.
Зв’язок із рідними тримає постійно, дзвінки батьків і дружини давали сили навіть у найважчі моменти. Зараз же його мотивація залишатись у строю – це Україна.
– Я бачу її майбутнє. Нам є за що боротись. Бо віддати наші землі ворогу не варіант. Найбільша надія – це перемога і світле майбутнє України. А тим, хто планує вступити до лав Сил оборони, раджу готуватись завчасно. Такмед, інженерна справа, військова підготовка, це усе є у відкритому доступі. Ми не знаємо, скільки ще триватиме війна. Але точно знаємо, що нашу державність треба вибороти, – підсумовує тернопільський гвардієць.
Нагадуємо, від початку доби на фронті відбулося 69 бойових зіткнень.
