Правоохоронці встановили особу громадянина та притягли його до відповідальності, а суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з конфіскацією особистого «Iphone 8»,…
7 червня 2025 року Повітряні Сили Збройних Сил України збили російський винищувач Су-35 на Курському напрямку.
Невдовзі після оприлюднення короткого повідомлення про цю успішну операцію Командування Повітряних Сил ЗСУ опублікувало також відео об’єктивного контролю, на якому зафіксовано палаючий Су-35 на землі.
Жодних подробиць про те, чим і як саме було збито ворожий винищувач, у Повітряних Силах наразі не повідомили.
Це дало підстави експертам і коментаторам припускати, що одним із імовірних сценаріїв стало ураження Су-35 багатоцільовим винищувачем F-16 Fighting Falcon. Зокрема, така версія прозвучала серед інших під час щоденного стриму на АрміяTV.
У чому сильні та слабкі сторони F-16 і Су-35, і хто має більше шансів перемогти в повітряному двобої — пояснює АрміяInform.
F-16 і Су-35 — багатоцільові винищувачі четвертого покоління, причому Су-35 та новітні модифікації F-16 мають окремі характеристики рівня 4++.
Попри це, обидві машини реалізують свої бойові спроможності в принципово різних концепціях повітряного бою.
Як F-16 збив російську «Сушку»: про історичний бій і до чого тут Курськ
У протистоянні F-16 і Су-35 стикаються дві філософії повітряного бою, кожна з яких прагне досягти перемоги своїм шляхом.
Західна модель робить ставку на високотехнологічну мережоцентричну взаємодію, натомість радянсько-російська зосереджується на максимальній маневреності окремого винищувача.
Су-35 — це важкий багатоцільовий винищувач із винятковою маневровістю, яку забезпечує система керування вектором тяги. Його радар «Ірбіс-Е», оснащений пасивною фазованою антенною решіткою (ПФАР), у сприятливих умовах здатен виявляти повітряні цілі на дистанції до 350–400 км.
У ближньому повітряному бою Су-35 становить серйозну загрозу. Завдяки здатності до надманеврових режимів він може виконувати фігури, що недоступні більшості традиційних винищувачів.
F-16 збив російську «сушку» «Хлопавкою»: як кремль «утерся» на турецькому напрямку
На озброєнні Су-35 перебувають ракети ближнього та середнього радіуса дії — Р-73 (NATO: AA-11 Archer, «Лучник») і Р-77 (NATO: AA-12 Adder, «Гадюка»).
Р-73 — це ракета ближнього бою з інфрачервоною (тепловою) головкою самонаведення. Вона має дальність до 30 км, здатна захоплювати цілі під високими кутами та застосовується разом із нашоломним прицілом пілота.
Р-77 — ракета середньої дальності з активною радіолокаційною головкою самонаведення. У модернізованих версіях її дальність досягає 110–120 км, хоча фактична ефективність залежить від умов наведення, завад та профілю польоту цілі.
Сильні сторони легшого й менш помітного F-16 полягають у зовсім іншому підході до ведення бою. У сучасних модифікаціях цей винищувач оснащений радаром AN/APG-83 SABR з активною фазованою антенною решіткою (AESA), який має підвищену завадостійкість і здатен виявляти повітряні цілі на дистанції до 160 км.
Цей радар дозволяє одночасно виявляти, супроводжувати й уражати кілька десятків цілей у різних режимах. Його ключова перевага — електронне сканування без рухомих елементів, що забезпечує швидкість реакції, стійкість до перешкод і малу ймовірність перехоплення сигналу.
Українські F-16 під’єднають до «військового Wi-Fi» НАТО: Міноборони підписало угоду про CRC System Interface
F-16 Fighting Falcon оснащений ракетами «повітря — повітря» останнього покоління. Серед них — ракета ближнього бою AIM-9X Sidewinder та ракета середньої дальності AIM-120D AMRAAM з активною радіолокаційною головкою самонаведення.
AIM-9X має інфрачервону головку самонаведення та розширені кути захоплення цілі, що дозволяє пуск по цілях поза прямою лінією зору. Її дальність сягає 35–40 км, залежно від висоти та швидкості пуску.
AIM-120D має дальність до 160–180 км і працює за принципом «вистрілив — забув». Завдяки можливості отримувати оновлені дані через мережу Link-16 ракета може коригувати курс у польоті, що дозволяє пілоту одночасно ухилятися або вражати інші цілі.
Однією з ключових переваг F-16 є здатність ефективно діяти в умовах мережоцентричної війни завдяки системі Link-16 — цифровому протоколу обміну тактичною інформацією між літаками, радарами, безпілотниками та пунктами управління.
Завдяки Link-16 винищувач отримує повну ситуаційну обізнаність: цілевказання може надходити з літаків далекого радіолокаційного виявлення (AWACS), наземних РЛС або розвідувальних БПЛА.
У результаті F-16 здатен уражати цілі навіть без активного використання власного радара, що суттєво знижує ймовірність його виявлення противником і забезпечує важливу тактичну перевагу.
Вікно можливостей F-16 відкриється ширше: про новий «софт» для українських «Бойових Соколів»
У повітряному протистоянні F-16 та Су-35 російський винищувач матиме перевагу в ближньому бою завдяки здатності виконувати надманеврові фігури, недоступні F-16. Натомість американський винищувач виявляється ефективнішим на далеких дистанціях, особливо під час скоординованих дій із союзними платформами.
У разі повноцінного бою з використанням зовнішніх джерел цілевказання й цифрового зв’язку F-16 отримує вирішальну перевагу. Його мережоцентрична інтеграція дозволяє швидше приймати рішення та вражати цілі на великій відстані без необхідності вступати в ближній контакт.
Отже, Су-35 — це сильний суперник, однак йому важко ефективно протидіяти F-16, коли той діє як частина скоординованої мережі. Така інтеграція майже завжди дає «Бойовому соколу» перевагу у виявленні противника та відкритті вогню з безпечної дистанції.
У сучасній війні з високим рівнем цифрової взаємодії та складними театрами бойових дій саме F-16 має найбільше шансів на перемогу. У повітряній дуелі без зовнішньої підтримки Су-35 цілком здатен нав’язати боротьбу й навіть перемогти. Проте в умовах системної війни F-16 є переконливо сильнішим.
