Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
Керівник служби роботизованих систем батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї ОШБр Сил безпілотних систем капітан Олександр Ябчанка розповів кореспонденту АрміяInform про використання наземних роботизованих комплексів (НРК. — Ред.) на фронті.
— Як нині насамперед використовують наземні роботизовані комплекси?
— Почнемо з того, що зараз дуже велику частку використання НРК на фронті займає виконання логістичних завдань.
Я не маю точних цифр, але в цій компоненті НРК вже відіграють досить вагому роль. Принаймні це дуже хороша новина. Якщо ж говорити про іншу компоненту, вогневе ураження, то поза сумнівом — тут уже попереду безпілотні літальні апарати.
На мою думку, наземні роботизовані комплекси, навіть не є конкурентами БПЛА, бо вони мають виконувати дещо інші функції зі знищення противника.
Це інша компонента, я б її назвав другою, «камікадзе».
І тут чому, власне, я другим назвав «камікадзе», бо це те, що в нашому підрозділі в «Вовки да Вінчі» 59 ОШБр Сил безпілотних систем, це та компонента, яку ми застосовуємо і застосовуємо доволі широко.
— Чим камікадзе наземного роботизованого комплексу відрізняється від БПЛА?
— Це інше застосування. Сьогодні БПЛА, навіть бомбери можуть нести переважно 25-30 кг бойового навантаження. Але якщо взяти НРК, то там все починається з 30-40 і вище. Іншими словами, наземні роботизовані зараз, ну, теоретично можуть возити КАБи. Поки не возять. Питання — чому? Це, як на мене, перспективна історія.
Чому, я на цьому наголошую? Тут є своя специфічна ніша. Безпілотними літальними апаратами — перш за все це FPV та скиди — робота триває, або по одиницях всілякої техніки, або уражається жива сила. Ну, умовно, на марші або на пересуванні, або в штурмових діях.
— Як тепер працює противник?
— Переважно малими групами піхоти по двоє, інколи по одному, і вони рухаються просто без перестанку. Ми відсотків 80 знищуємо повітряною компонентою. Ефпівішками й скидами. Але ж 20% пролазить. І ті 20% пролазять і ховаються десь по укриттях, по бліндажах, по підвалах і так далі. І от викурити гадину з бліндажа, з підвалу FPV-шками дуже складно. Але якщо ти туди заводиш НРК, навіть не в саме укриття, то картина зовсім інша. У нас є успішні ураження, де бойова частина була плюс-мінус 40 кг, від вибуху якої бліндаж просто розлітається на друзки, прямо як у кіно. Заподіяти таку шкоду укриттю тим, що зараз у нас є серед безпілотних літаючих апаратів, — важко. І закинути ТМ-ку (протитанкова міна TM-62М. — Авт.) у бліндаж… ну, не знаю, як це зробити технічно. Зверху, якщо вона впаде на укриття, вона його не здує. А коли ти НРК-ашкою під’їжджаєш до бліндажа ворожого або до вогневої точки, вибухом просто його здуває. В нас є декілька відео, де ми під’їжджаємо під вогневу точку — там чітко видно: вибух, дим і далі наступний кадр, просто лишилась яма. А тепер уявіть, що ми веземо туди не 30-40 кг, а 100 кг. Наприклад, авіабомбу ФAБ 100. Або ФАБ-500. Тоді тобі навіть не треба близько під’їжджати чи заїжджати в укриття. Тобі достатньо під’їхати на певну відстань до укриття і… його нема.
На мою думку, це перспективна історія. Коротко кажучи — там, де закінчуються можливості БПЛА по вазі, там починаються можливості НРК.
— Які ще завдання можуть виконувати ваші НРК?
— Наприклад, мінування і розмінування. Так, ми досить успішно викладаємо мінні бар’єри. Є гарні системи скиду для ТМ-ок і той же TerMIT (Terrain Modular Infantry Transporter — модульна логістично-евакуаційна платформа. — Авт.) може одночасно брати, 10 чи 12 ТМ-ок. Ну, тобто в тебе один виїзд — і ти виклав мінний шлагбаум. TerMIT — класна машина, вона пройшла всі виробничі випробування та вже вдало показала себе в роботі на лінії зіткнення. Це один з наших найперспективніших НРК, яким ми зараз користуємося, переважно для логістики або для евакуації загиблих. Кілька днів тому ми евакуювали нашого загиблого побратима.
Дорогою TerMIT наїхав на два «лепестки» (ПФМ-1, протипіхотна фугасна міна. — Авт.). У нього відпрацювали ефпівішки, на нього зробили декілька скидів, але він виконав місію. І ще на наступний день він виконав місію, хоча потім його таки добили.
Але ж уявіть, скільки він зробив корисної роботи, якої, ну, ніхто, крім нього, не міг би зробити. А якби не він віз загиблого, а люди несли? То ще б плюс четверо трьохсотих мінімум, а може і загиблі. А так він і місію завершив, і людей порятував. Евакуація поранених поки що проблемна, тому що немає захисту від специфічних боєприпасів, і все ж уразливий зв’язок. Уявіть, що десь, посеред посадки, зник зв’язок і там в тебе поранений? То треба відправляти туди евакуаційну групу. Хоча наші хлопці вивозили поранених. Так, на одній з ділянок фронту росіяни гатили по позиціях артилерією. Доповідають, що на одній з позицій важке поранення, а логістичний шлях вже закритий. Туди «коробочка» пробувала заскочить, її підбили. Винести пацана неможливо.
На щастя, поряд були бійці на логістичному «Вепрі». «Вепр» виконує різні бойові завдання, зокрема, як-от логістика, евакуація.
Комплекс має гусеничний хід, захищений бронею корпус, виробник удосконалив ходові характеристики. Крім того, оснащений додатковими камерами огляду, модулем управління зі збільшеною дальністю. Кажу хлопцям: «Давайте Вепром спробуємо». Вони причепили ноші й поїхали. Чуємо — росіяни по рації передають «Хохлы вызвали броню». Ну, бо воно на гусеницах, важке, ще й шумна машина, і її чути. І воно проскочило, пацана завантажили й вивезли. І він живий, зараз вже одужує. Сподіваюсь, повернеться.
— Нині багато розмов про роботів з кулеметами, а як насправді справи із цим видом озброєнь?
— Відверто кажучи, це радше зараз спроби і намагання. Чому? По-перше, в тебе одразу плюс один агрегат. Одне діло, коли в тебе суто логістична платформа, а тут ще й платформа з рухомим кулеметом. По-друге, це в тебе мінімум плюс один пілот. Кожен зайвий пілот на позиції — це додаткова ціль. Двоє керують платформою, інший керує кулеметом. І ще, крім того, один потрібен на коригуючий БПЛА. Тобто в тебе вже четверо, плюс в тебе ще антенок більше. До того ж сам по собі кулемет — це окрема система, тобі треба вміти підготувати кулемет, а в тебе ще додатковий агрегат у вигляді турелі.
— Отже, поки що це справа майбутнього?
— Поки ти не наробиш енну кількість невдалих спроб, в тебе воно не буде працювати.
А стрілецький бій, при тому, що він відбувається тепер дуже нечасто, нікуди не дівається. І ліпше цей стрілецький бій роблять роботи, а не мої бійці. Треба пробувати, помилятись, пробувати, помилятись, втрачати, знову помилятись. Але для того, щоб це робити, має бути безлімітно засобів. Тобто я дійсно бачу перспективи цієї штуки, але поки нас ще очікує набити багато гуль. Одним словом, цим заморочуються тільки найбільш фанатично налаштовані щодо НРК. Тобто я просто воюю пліч-о-пліч зі святими людьми.
Фото Наталії Кравчук та автора
