Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Знову в ефірі старе кіно про «захист православних», у головній ролі — вічно саркастичний, але вже давно не переконливий сергій лавров.
Цього разу міністр закордонних справ рф вирішив, що українці забули всі попередні «визволення» — від Донецька до Ізюма, тому варто запустити в обіг нову партію нафталінових фраз: мовляв, росія не залишить у біді православних в Україні.
Одразу після цього — сюжетна лінія «миролюбного путіна», який, цитую, «націлений на мирне врегулювання конфлікту». І тільки ти думаєш, що це вже фінал комедії, як виявляється: під мир мається на увазі продовження обстрілів, репресій і окупації. Просто під церковний хор.
Православʼя як ширма для агресії
Російська пропаганда завжди вміла загортати ракети в церковні хустки. Сьогодні — це «канонічне православ’я», яке нібито «винищують» в Україні. Хоча факти насправді говорять інше: церкви працюють, богослужіння тривають, громади самі вирішують, з ким їм по дорозі — з Богом чи з країною, яка влаштувала в їхніх домах пекло.
Цей міф вигідний кремлю: з одного боку, він грає на почуттях вірян, з іншого — створює образ «місії», а не окупації. росія вчергове прикриває танки й артилерію «духовними скрєпами», щоб переконати хоча б власне населення, що все це не мародерство, а святе діло.
Про «захист» російськомовних — знову?
Ну звісно. А як же без старого, але такого «дієвого» аргументу? Не встигають охолонути слова про «православних у біді», як одразу згадують «утиски російськомовного населення». Схоже, у російському МЗС досі не в курсі, що українці, незалежно від мови, давно воюють разом. І воюють за свободу. Не за «русскій мір», не за мракобісну імперію, а за життя без окупанта — хай навіть рідною мовою буде суржик з трьома діалектами.
Російськомовні українці — це танкісти, волонтери, письменники, сапери. І жоден з них не просив прийти з «визволенням». Тим паче — із С-300.
Церковний камуфляж для війни
Російська держава завжди експлуатувала релігію як інструмент. У 2025 році це не змінилось — просто упаковка стала цинічнішою. Мовляв, ми не нападаємо, ми рятуємо душі. При цьому «рятувальники» стирають з лиця землі українські монастирі, вивозять ікони, садять священників і змушують єпархії мовчки підписувати лояльність Москві.
Релігія у виконанні рф — це не віра, це бронежилет для брехні.
Насправді…
Росія не захищає православних. Вона захищає своє право вдиратися, брехати, окупувати і вбивати. Її «мир» — це контроль над чужими територіями. Її «турбота» — це репресії, депортації і фільтраційні табори. Її «віра» — це дозволити себе боготворити.
І поки лавров повторює старі скрипти, Україна вистоює — тому що знає, що таке справжня свобода: коли навіть у найстрашнішу годину можна вибирати — Бога, мову, державу і правду.
