У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Днями Президент України заявив про випробування нашого дрона, який працює на відстані 3000 кілометрів та застосування ракети «Довгий Нептун». Які переваги надає Україні зброя з такими характеристиками? Та чи є в нашої країни потенційні можливості розвиватись далі у цьому напрямку? Про це розповів військовий експерт Петро Черник.
«Нині у технічному аспекті на порядку денному є таке явище, як наша українська крилата ракета R-360 «Нептун» з великим плечем завдання удару — декларується відстань до 1000 км. Чому це важливо і чому ця зброя по-справжньому може навіть в якійсь частині дещо змінити ситуацію на полі бою?
Спочатку нагадаємо трошки про цю ракету.
Ракета R-360 «Нептун» розроблялася як протикорабельна, що працюватиме на відстані до 280 км, з бойовою частиною десь в межах 150 кг. Чудово себе показала, бо у квітні 2022 року саме вона потопила ракетний крейсер «москва». Це є безпрецедентним явищем із часів Другої світової війни, коли були потоплені такі гіганти, як японський лінійний корабель «Ямато» чи німецький «Тірпіц». І от в новітній історії ми, українці, показали саме такий результат.
Свідомо акцентую на цьому, бо це дійсно дуже якісна, хороша розробка, і в нас в цій частині є потенціал. Тепер декларується відстань — на 1000 км. Не сумніваємося, що у цій ракеті («Довгий Нептун». — Ред.) суттєво зросла бойова частина. Але чому крилата ракета все ж таки краще, ніж безпілотник?
Розберемо це на протиставленні «Шахеда-136», ворожого, але дуже успішного і масованого — і нашої ракети R-360.
Отже, безпілотник «Шахед» — це відстань у 2500 км для завдання ударів. До речі, є вже і наш відповідник цьому ворожому БПЛА, який декларує відстань 3000 кілометрів. Тож безпілотник — це швидкість у межах до 200 кілометрів за годину, але все ж таки бойова частина максимально 50, ну, хай 70 кілограмів.
Ми усвідомлюємо, що практично втричі більша бойова частина в ракеті — це набагато серйозніше. І, звичайно, швидкість. Саме ця ракета («Нептун». — Ред.) має швидкість у межах до 900 км за годину. Ми розуміємо, що об’єкти збивати на швидкості 200 км і 900 км — це два різні підходи.
Де така наша ракета по-справжньому може бути корисною? Не забуваємо, що триває так звана війна проти нафтогазової промисловості російської федерації. Це дуже важливо, тому що сьогоднішня війна — це війна моторів.
Абсолютно вся техніка, починаючи від звичайних автомобілів і закінчуючи танками, потребує палива, не кажучи вже про авіацію. І чим більше на великих відстанях ми будемо вибивати ворожі нафтопереробні заводи, тим краще для нас.
Нагадаю історичний факт Другої світової війни. Нацистський хребет був зламаний тоді, коли союзники розбомбардували 12 заводів з виготовлення синтетичного палива. Але тут також є певний момент.
Для того, щоб по-справжньому стався перелам, таких ракет має бути не кілька десятків, а кілька сотень, а бажано кілька тисяч. Чи є потенціал у нашої держави для розробки такого типу зброї? Знову вдаємося в історію.
З понад 30 важких балістичних ракет, які були в радянському союзі і стояли на озброєнні, згадаймо, скажімо, Р-36М «Воєвода» — понад дві третини її розробили в Україні. Взагалі, ракетна школа в таких особах, як академіки Глушко, Корольов, Челомей, виросла саме з української традиції.
Ми маємо тут колосальний досвід. Наш завод «Південмаш» є робочою одиницею нашого воєнного промислового комплексу, не кажучи вже про інші гіганти, такі як КБ «Луч», «Арсенал» і тому подібні. Віримо в нашу оборону, маємо конкретний військово-технічний успіх, і я не сумніваюся, що він буде розвиватися і надалі».
