У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Як уже повідомляла АрміяInform, у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування Міністерства оборони України «Пуща-Водиця» 184 випускники медичних вишів країни, які пройшли підготовку за програмою офіцерів запасу медичної служби, впродовж 10 діб виборювали право стати слухачами Української військово-медичної академії. За результатами екзаменів за фахом, тестування з іноземної мови та випробування з фізичної підготовки 144 абітурієнти зараховані на навчання до головного військово-медичного вишу України. Із щасливчиками спілкувався кореспондент АрміяInform.
Нова висота Анастасії Томашевської
Чимало абітурієнтів, які виявили бажання пов’язати життя з військовою медициною, вже мають за плечима неабиякий багаж досвіду та особистих перемог, тому писати свою армійську біографію вони починають не з чистого аркуша. Це стосується, насамперед, вінничанки Анастасії Томашевської. Тендітна й сором’язлива, на перший погляд, дівчина має напрочуд сильний характер і відданість професії.
‒ Мій батько працює лікарем, тому для мене в школі не стояло гостро питання вибору професії, ‒ розповідає Анастасія. – А першим кроком до реалізації мрії стало навчання у медичному коледжі.
Після коледжу працювала медсестрою, а потім уклала контракт на військову службу і продовжила кар’єру медсестрою клініки анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії і детоксикації Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону. За словами Анастасії, саме в колі досвідчених медиків переконалася у правильності обраноїстезій стала дорослішою.
‒ Завжди з вдячністю згадуватиму свого начальника відділення полковника медичної служби Гончарова Олега Леонідовича і старшу медичну сестру Дубову Аліну Володимирівну, які багато зробили для мого становлення як медсестри, ‒ говорить дівчина.
Далі була нова висота до професійного олімпу – вступ на заочну форму навчання медичного університету за спеціальністю «Фармація».
‒ Найвідповідальнішим етапом у житті вважаю ротацію до мобільного госпіталю в район проведення операції Об’єднаних сил, ‒ зізнається Настя. – Саме там пройшла випробування на зрілість і зрозуміла сутність професії військового медика. Бачила біль і страждання поранених хлопців і від того тільки посилювалося бажання назавжди присвятити себе армії.
А ще Анастасія пише вірші, стрибає з парашутом і бере участь у різноманітних конкурсах. Торік стала переможницею регіонального етапу Всеармійського конкурсу «Берегиня в погонах» та здобула звання «Міс глядацьких симпатій» у фіналі.
‒ Я люблю військову службу, дисципліну, порядок, тому покладаю велику надію, що навчання в Академії допоможе стати справжнім професіоналом у військовій медицині, ‒ вважає Томашевська.
Стати військовим медиком порадила бабуся
‒ Кожний інформаційний день приносить зі Сходу сумну новину про поранення або ще гірше ‒ смерть наших військових, тому для себе вирішила, що маю присвятити себе професії, яка рятує життя захисників, ‒ говорить Ольга Семьошкіна. – У родині ані медиків, ані військових немає. Сподіваюсь, що стану засновницею династії (усміхається).
Під час вступної кампанії дівчина перемогла в творчому конкурсі «Пан і пані», який проводиться, аби виявити серед майбутніх слухачів Академії талановитих молодих людей. До навчання в національному медичному університеті імені Олександра Богомольця Ольга закінчила музичну школу в класі «фортепіано і гітара», займалася вокалом. Тому на сцені сповна продемонструвала свої творчі здібності.
‒ І хоча музика і вокал у житті займають особливе місце, все ж перемогло бажання стати військовим лікарем, ‒ зізнається Ольга. – Обрати цю професію порадила бабуся, а батьки підтримали. Знаю, що служба моя проходитиме не лише в біленьких кабінетах медичних установ мирних гарнізонів. Але я готова вчитися служити й виконувати обов’язки лікаря в екстремальних умовах і знаю, куди вступила. Нині фах військового лікаря набуває особливого престижу.
Військову службу призупинив лише для того, щоб опанувати лікарську справу
У Володимира Панашенка непростий шлях до професії військового медика. Після медичного коледжу працював у міській лікарні Вінниці, потім підписав контракт із Повітряними Силами й служив фельдшером-рятувальником. Має на рахунку 17 стрибків із парашутом, участь в багатьох навчаннях, у яких за легендою доводилось рятувати життя льотчикам.
‒ Але мрія стати лікарем не полишала, ‒ розповідає Володимир. – Після закінчення контракту вступив до медичного університету, закінчив його і ось тепер вирішив поєднати свою прихильність до армії й лікарську справу.
Практику колишній сержант запасу під час навчання в університеті проходив у Військово-медичномуклінічному центрі Центрального регіону: надавав меддопомогу пораненим, був присутній під час оперативних втручань. Тоді й зміцніло бажання навчатись у Військово-медичній академії. Володимир Панашенко бачить себе в майбутньому військовим неврологом.
‒ Усі вчорашні випускники медичних університетів, які пройшли випробування і стали слухачами Української військово-медичної академії, мають дуже високу мотивацію, ‒ зробив висновок після спілкування з майбутніми військовими лікарями начальник штабу Командування Медичних сил полковник медичної служби Андрій Галушка.– Наше завдання: створити всі умови, аби навчальний процес був творчим, інтенсивним і корисним.
