Військові науковці — це ті, хто першим «розмовляє» з ворожими технологіями, щоб інші могли їм протистояти. Полковник Олексій Колос та старший…
До лав 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади долучилася 19-річна Євгенія з Тернопільщини. Вона вступила на військову службу за програмою «Контракт 18–24», зробивши свідомий вибір на користь Збройних Сил України.
Про це повідомили на сторінці бригади, оприлюднивши історію військовослужбовиці.
Від мирного життя — до дронів
До повномасштабної війни життя Євгенії було звичайним, хоча й непростим. У підлітковому віці вона втратила матір і з того часу перебувала під опікою тітки. Згодом здобула фах кондитера. Рідні бачили її майбутнє мирним — стабільна робота, родина, весілля.
Переломним став випадок, коли її хлопець, військовослужбовець, дав їй спробувати керувати дроном.
«Я політала і зрозуміла — це моє. Я просто хочу це робити», — згадує Євгенія.
Саме після цього дівчина почала подавати заявки до війська. Загалом їх було чотири — і справжньою радістю для неї стало зарахування саме до Сталевої бригади.
«Вам доведеться змиритися»
Рішення Жені в родині сприйняли не одразу. Рідні мріяли про інше майбутнє для неї, однак дівчина чітко окреслила власну позицію.
«У мене в планах — моє майбутнє. Щоб діти могли жити в мирній країні, треба для цього щось зробити», — каже вона.
Євгенія не ідеалізує війну. Вона знає її ціну зсередини: її дядько воює штурмовиком із 2014 року, і за ці роки служба майже повністю витіснила для нього звичне сімейне життя.
Готовність бути корисною
Попри це, її мотивація лише зміцнилася. Євгенія наголошує, що йшла до війська усвідомлено й не збирається бути «пасивною».
«Я йшла у військо свідомо, знала, що не буду тут просто сидіти. Я хочу бути корисною. Дуже шкода хлопців, які на фронті. Дуже хочу їм допомогти. А тих чоловіків, що ховаються від війська, карала б нещадно власноруч», — говорить військовослужбовиця.
Наразі дівчина проходить навчання та готується опанувати фах оператора БПЛА. Вона налаштована рішуче й не приховує амбіцій.
«Я здаватися не буду. Я хочу добиватися успіхів, щоб мною пишалися і щоб командир сказав: я — молодець».
Історія Євгенії — це приклад того, як молодість у війні перестає бути про наївність і стає про відповідальність, вибір і дію.
