Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
Жорстокі бої на Торецькому напрямку згадує 43-річний Сергій, воїн 78 окремого десантно-штурмового полку.
Історію бійця оприлюднили 10 вересня Десантно-штурмові війська ЗСУ.
«Я командував бойовою позицією, яка протягом дев’яти діб була у напівоточенні. Щодня ми відбивали по кілька штурмів ворожої піхоти, що лізла на нас, наче навіжена. Сказати, що тоді було важко — нічого не сказати», — згадує Сергій.
Під час тієї ситуації кілька його підлеглих було поранено, а він сам отримав контузію. Утім, незважаючи на це, та на артилерійські і мінометні обстріли, що практично не вщухали, на скиди з дронів противника, десантники не залишили позицію, дочекавшись допомоги.
Сміливий воїн каже, що в один з тих днів його дуже здивував росіянин, який намагався штурмувати десантників у трохи дивний спосіб.
«На нас біг чолов’яга у чорному спортивному костюмі «Adidas», взутий у кросівки й озброєний автоматом. Ні каски, ні броника, ні аптечки, ніякого іншого військового спорядження на ньому не було», — дивується Сергій.
Українські десантники тоді вирішили, що таким чином, росіянин намагався полегшити собі просування до їх позицій. Але довго думати, чому він вирішив, що йому це допоможе, у воїнів часу не було.
Тому влучним вогнем вони знищили цього «спортсмена-експериментатора». Так само, як й інших ворожих бійців, які лізли на їх позиції.
Сергій зауважує, що участь в активних бойових діях, коли ситуація на полі бою змінюється дуже стрімко, привчила його часто самостійно приймати важливі рішення і діяти, не очікуючи наказу командира.
«Якось під час обстрілу я побачив, що артилерійський снаряд влучив у будинок, де перебували наші воїни. Зволікати часу не було, тому ми з напарником, не чекаючи поки обстріл завершиться, побігли на допомогу своїм», — пригадує Сергій.
Виявилось, що бійці ризикували недаремно: звільнивши вхід до підвалу зруйнованого будинку, заваленого уламками битої цегли, десантники врятували чотирьох побратимів, які виявились заблокованими у підземному приміщенні.
«Хто знає, як склалась би ситуація для хлопців, якби ми чекали на подальшу команду», — розмірковує боєць.
Сергій так багато пережив на війні, що складається враження начебто він служить давно, але це не так. Чоловік прийшов до війська в лютому 2024 року. До цього часу працював будівельником.
Каже, що за свої 43 роки життя, ніколи не був у війську, однак ставши до лав десантників, пройшовши відповідний вишкіл і побувавши у боях — почувається впевнено. Тим, хто ще вагається, каже, що не варто боятись.
«Готуйтесь фізично і морально. Усьому іншому вас навчать — без підготовки ніхто на передок не відправить», — підсумовує Сергій.
Вдома десантника чекають з Перемогою дружина і троє дітей.
Як повідомляла АрміяInform, історія братів-дронарів «Старого» і «Гугла».
