«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Не секрет, що російські окупанти все частіше здаються у полон Силам оборони України.
Нашим кореспондентам вдалося поспілкуватись з деякими російськими військовими, які перебувають у полоні.
«Молоді хлопці з Грозного, з підрозділу «ахмат» теж потрапили в полон»
За словами офіцера Військової служби правопорядку ЗС України, на одній з ділянок утримання військовополонених перебувають понад 200 росіян.
— 80% з них — це строковики… росіянам було надано одяг. Тим, хто залишився у своєму одягу, надали можливість попрати його.
російському військовополоненому з Татарстану Сергію Коробку лише 20 років. Каже, що проходив строкову службу, охороняв державний кордон росії.
— В армії рф я вже 10 місяців. Після наступу ЗСУ 8 серпня 2024 року ми потрапили в оточення, здалися в полон. Ми дуже злякались з хлопцями, але я дуже радий, що всі живі. Думали, що нас стратять, але такого не сталося. Українські військові, які брали нас в полон, поводилися нормально. Не били, не знущались, не стріляли. Пояснили що робити, — розповідає полонений.
І додає, що з ними були троє «кадирівців»:
— Це молоді хлопці з Грозного, підрозділ «ахмат». Вони теж потрапили в полон. У Курській області у село Гуєво. Ми знаємо, путін казав, що строковиків не залучатимуть до бойових дій, але нас ніхто не питав. Своїм батькам, мамі я не казав, що я в Курській області на кордоні. При спілкуванні з матір’ю, казав що я в Брянській області… Мама я тебе люблю, зі мною все добре, я живий і неушкоджений. Чекаю на повернення додому.
«Мама я тебе сильно люблю, зі мною все добре, ситий, одягнутий»
Сергій наголошує, що російських полонених треба поміняти на українців, які теж нині в полоні.
— Ми не воювали, не стріляли ні разу. Це помилка, нас тут не повинно бути. По суті не повинно бути війни, — зауважує хлопець.
Він розповідає, що на сніданок у них була гречана каша:
— В обід — горохова каша та борщ… Тут є туалет, вода, умивальник. Зубна паста та щітка. Багато вільного часу. Читаємо книги. В камері нам дозволяють палити.
21-річний Даня з Брянська теж строковик, служив на кордоні на посаді стрільця.
— В армії я з 1 листопада 2023 року. Скоро вже на дємбель. В росії служать 12 місяців. Вдома чекають мама, тато, наречена. Ніхто не знає де я і що зі мною. Нам обіцяли, що дадуть можливість зв’язатись з рідними. Якщо повернусь додому, то не планую далі залишатись в армії. Вдома нікому нічого не буду розповідати про війну, — обіцяє Даня.
Військовополонений Альфір з Башкортостану теж розповів свою історію:
— Ми потрапили в оточення, ховались в лісі… Перед цим ми чули, що було захоплено наш опорний пункт. Зв’язок був майже відсутній. Це нормально в армії рф… 7 серпня ми втекли, 8-го здалися в полон. Нас не били, не катували.
Альфір каже, що з них ніхто не розраховував, що строковики опиняться на війні.
— Нас обдурили наші… Після повернення планую мирно жити, як і раніше. Повертатись у військо рф не планую. Але якщо мене змусять, не знаю, як бути. Ще про це не думав. Мати мою звати Міронова Діана Олегівна… Мама я тебе сильно люблю, зі мною все добре, я ситий і одягнутий.
Фото Віталія Павленка
