Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Командир 39-ї бригади тактичної авіації, Герой України полковник Олександр Довгач загинув під час виконання бойового завдання.
У бригаді розповіли про життєвий шлях цієї непересічної людини.
Його шлях підкорення неба почався з юнацької мрії: щоразу дивлячись угору, він уявляв себе за штурвалом бойового літака, а вступивши до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, цю мрію він здійснив.
Саме там формувався характер майбутнього льотчика — витриманий, рішучий, спокійний у найскладніших ситуаціях. Там він вчився не лише керувати літаком, а й приймати рішення, від яких іноді залежить життя інших.
«Льотчик не має права на страх, у небі є лише завдання, твій екіпаж і відповідальність за країну», — говорив Олександр Довгач.
Після навчання він присвятив своє життя службі в Повітряних Силах України. Роки служіння своїй державі — стали роками постійного польоту, навчання, тренування, бойової підготовки. Його досвід зростав разом із відповідальністю.
-
- Командир 39-ї бригади тактичної авіації, Герой України полковник Олександр Довгач. Фото 39-ї бригади тактичної авіації
-
- Командир 39-ї бригади тактичної авіації, Герой України полковник Олександр Довгач. Фото 39-ї бригади тактичної авіації
-
- Командир 39-ї бригади тактичної авіації, Герой України полковник Олександр Довгач. Фото 39-ї бригади тактичної авіації
-
- Командир 39-ї бригади тактичної авіації, Герой України полковник Олександр Довгач. Фото 39-ї бригади тактичної авіації
З 2010 року він обіймав посаду старшого штурмана авіаційної бригади, згодом продовжив службу у складі 831-ї бригади тактичної авіації.
Згодом Олександр Довгач очолив 39-ту бригаду тактичної авіації. Для льотчиків він став не просто керівником, а людиною, яка першою піднімається в небо, коли приходить бойовий наказ.
Побратими згадують: коли потрібно було виконати складну місію, він ніколи не шукав того, хто полетить замість нього. Він просто говорив: «Йдемо працювати».
Його бойовий шлях почався ще під час антитерористичної операції на сході України. Тоді українська авіація вперше за багато років знову стала щитом для своїх військ.
Саме за мужність і професіоналізм у ті роки він був нагороджений орденом Данила Галицького.
Але справжнім випробуванням для нього, як і для всієї країни, стало 24 лютого 2022 року.
У перші дні повномасштабного вторгнення російські війська намагалися отримати перевагу в повітрі.
Саме тоді українські льотчики піднімалися в небо майже без перепочинку. Серед них був і полковник Олександр Довгач.
Він не залишався на землі — він сідав у кабіну бойового літака разом зі своїми льотчиками. «Якщо я відправляю людей у небо, я маю бути там разом із ними», — говорив він.
За роки великої війни він здійснив сотні бойових вильотів — піднімався в небо, де чекала небезпека, ворожі ракети і системи протиповітряної оборони.
Кожен виліт був окремою історією — складною, напруженою, іноді на межі можливого. Його літаки виконували завдання в найгарячіших точках війни.
У перші тижні російського вторгнення він захищав небо над Київщиною, був одним із тих, кого називали «Привидом Києва», стримував ворога, що рвався до столиці. Потім — над Харківщиною, де авіація нищила колони російської техніки та прикривала українські підрозділи.
Згодом — на південному напрямку, під час операцій на Херсонщині та в районі острова Зміїний, де точні удари українських льотчиків змінювали ситуацію на полі бою.
Неймовірний ризик, адже польоти відбувалися під постійною загрозою ворожої протиповітряної оборони. Кожна місія вимагала абсолютної концентрації та холодної точності. Але він умів зберігати спокій навіть у найнебезпечніші моменти.
«Паніка в небі — це поразка на землі», — говорив він. І його впевненість передавалася іншим.
За мужність, професіоналізм і особисту відвагу держава відзначила його високими нагородами. Він став повним кавалером ордена Богдана Хмельницького, отримавши ІІІ, ІІ та І ступені високої бойової нагороди.
А найвищим визнанням його служби є присвоєння звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
Та для тих, хто служив поруч із ним, справжньою його нагородою були не ордени. Побратими пам’ятають його як громотного і людяного командира, який умів підтримати у найважчий момент, як наставника, який навчав молодих льотчиків не лише літати, а й бути сильними…
«Для мене головною нагородою завжди залишалася довіра моїх побратимів і можливість щодня підніматися в небо, захищаючи Україну», — говорив комбриг.
9 березня 2026 року полковник Олександр Іванович Довгач загинув під час виконання бойового завдання на сході України.
«Його останній політ став частиною тієї боротьби, якій він присвятив усе своє життя. Він залишився вірним небу і своїй присязі до самого останнього дня вірного служіння Україні.
Кажуть, що льотчики не йдуть назавжди — вони просто піднімаються на іншу висоту. І там, у безмежному небі, назавжди залишиться його славне імʼя — Герой України полковник Олександр Довгач.
Ви були для всієї нашої родини батьком та взірцем. Помстимось. Вічна пам’ять Герою!» — сказано в повідомленні бригади.
Як повідомляла АрміяInform, на східному напрямку загинув Герой України, командир 39-ї бригади тактичної авіації Олександр Довгач.
