Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Волонтерська допомога, надана Кіровоградською обласною організацією Товариства сприяння обороні України захисникам України, вимірюється семизначними цифрами. Докладніше про це ми попросили розповісти її керівника Віту Левченко.
— Скажіть, ви з перших днів широкомасштабного вторгнення росіян займаєтеся волонтерською діяльністю?
— Не зовсім так. Надавати посильну допомогу українським воїнам ми почали ще у 2014 році — з початком антитерористичної операції. Але після 24 лютого 2022 року її обсяги збільшилися у рази. Зокрема, вже на другий день наші працівники допомагали облаштовувати блокпости навколо Кропивницького, чергували на них разом з правоохоронцями та армійцями. Працівники нашого кінологічного клубу зі своїми чотирилапими вихованцями несли службу з охорони стратегічних об’єктів, розташованих як у Кропивницькому, так і на теренах області.
Практично в кожному районі області функціонують навчальні заклади з підготовки водіїв. Звісно, що вони мають у своєму розпорядженні чимало автомобілів. Як вантажних, так і легкових. І вони до сьогодні, тобто майже впродовж двох років, допомагають воїнам автотранспортом, ремонтують його, закуповують запчастини, гуму, дизпаливо тощо.
— Мені розповідали, що ваші колеги на місцях за власною ініціативою вже в перші дні війни почали купувати власним коштом для військовиків все найнеобхідніше…
— Так. Спільними зусиллями нам вдалося зібрати понад пів мільйона гривень. Для сьогодення, зважаючи на вартість всього, чого потребували армійці, сума не астрономічна. Проте і її вистачило для придбання десятків коліматорних прицілів, систем скидання боєприпасів, тактичних окулярів, підзорних труб, військових одностроїв, тактичних рукавиць, зарядних пристроїв, акумуляторних батарей, сонячних батарей, медичних препаратів, сухого пального тощо.
Для облаштування штабу одного з батальйонів ЗС України придбали пластикові вікна, жалюзі, подарували військовикам одного з навчальних підрозділів проєктор, екран, планшет.
З початком війни на базі вже згадуваного кінологічного клубу створили центр підготовки розшукових собак. І віднайшли можливість закупити для нього витратні матеріали, додаткове спеціальне обладнання для проведення навчання спеціальних розшукових собак з пошуку вибухонебезпечних предметів. Сьогодні центр співпрацює зі Збройними Силами, Національною гвардією, прикордонниками, поліцією та іншими силовими структурами.
Навчальні заклади навчають водіїв — військовослужбовців, а також проводять навчання слухачів за програмою соціальної та професійної адаптації осіб, які звільняються з військової служби, з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членів їхніх сімей і членів сімей загиблих захисників та захисниць України.
У Знам’янській міській організації нашого Товариства в межах проєкту «Територія безпеки» регулярно відбуваються заняття з оволодіння навичками стрільби, розбирання та складання автомата, метання гранати, з мінної безпеки та попередження травмування під час знаходження вибухонебезпечних предметів як для жителів громади, так і військовослужбовців місцевого гарнізону та внутрішньо переміщених осіб.
За півтора року війни колектив нашого авіаційно-спортивного клубу надав ЗСУ, НГУ волонтерської допомоги більш як на 5 мільйонів гривень. На підтвердження сказаного можу надати вам відповідну фінансову звітність, а також назвати військові частини, підрозділи, прізвища і телефони їхніх командирів, які теж підтвердять мої слова.
— Сьогодні в госпіталях, лікарнях перебувають тисячі поранених захисників України. Попри титанічні зусилля держави, яких вона докладає для їхнього лікування, чимало з них потребують допомоги небайдужих людей. До вас ніхто не звертався по допомогу?
— За можливості намагаємось і цим хлопцям допомагати. Якось мої колеги дізналися, що в одному з медзакладів перебуває молодий солдат з тяжким пораненням. Він потребував термінової — протягом кількох годин — операції. Але для цього потрібні були 40 тисяч гривень. Про те, як ми вишукували цю суму, можна написати детектив, і тому не переповідатиму перебіг її пошуку, а скажу лише, що через півтори години ця сума була перерахована.
— Сьогодні у Кропивницькому, в області проживають чимало так званих внутрішньо переміщених осіб — людей, яких війна вигнала з рідних домівок. Ви якось дотичні до розв’язання їхніх проблем?
— Так, у нашому місті знайшли прихисток багато жителів прифронтових районів, а також тих, які опинилися під російською окупацією. Проблем у них, незважаючи на допомогу з боку держави, дуже багато. Ми намагаємося хоч трішки полегшити життя цих людей. Для цього співпрацюємо з Міжнародним благодійним фондом «ТИ НЕ ОДИН», який надає різнобічну допомогу цій категорії населення. Партнерські стосунки склалися і з іншим благодійним фондом — «Янгол життя». Спільними зусиллями і на волонтерських засадах ми організували збір речей та продуктів харчування для переселенців.
— Насамкінець, Віто Василівно, поділіться планами на майбутнє.
— Допомагати нашим хлопцям-фронтовикам бити ворога і дочекатися всіх їх з такою очікуваною перемогою.
