Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Азимут, кутові параметри, захоплення й супроводження цілей, точність оцінювання координат точки зустрічі, зона ураження, діапазон висот цілі, дальність стрільби… Для багатьох людей ці поняття просто асоціюється з тактико-технічними характеристиками якогось типу озброєння. А для зенітників — це настанови, керуючись якими, вони бережуть від агресора наше небо, несучи цілодобове бойове чергування в режимі 24/7 та знищуючи повітряні цілі російських загарбників.
Командир одного із зенітних ракетних дивізіонів повітряного командування «Південь» розповів про специфіку їхньої роботи.
Офіцер зустрів початок широкомасштабного російського вторгнення на території нині окупованого росіянами півдня Запоріжжя. Вже о п’ятій ранку 24 лютого 2022 року позиції наших зенітників з повітря нещадно бомбили російські загарбники, намагаючись одразу ж знищити зенітний ракетний дивізіон С-300. Але за два дні до того, бойова група підрозділу вночі під керівництвом командира дивізіону була передислокована до іншого місця.
Андрій каже, що ні він, ні його колишній командир дивізіону не очікували, що російська агресія набуде такого масштабу. Але тоді в повітрі віяло війною, й треба було бути напоготові.
Зранку 24 лютого зенітники, аби не опинитися в оточенні внаслідок стрімкого наступу російських агресорів з боку Криму, почали здійснювати передислокацію.
— У місті призначення ми були опівночі, упродовж майже доби подолавши колоною шлях довжиною близько 300 кілометрів. Чи було страшно рухатися колоною? Авжеж. А як можна почуватися, коли ти добре усвідомлюючи, що будь-якої миті по тобі може відпрацювати ворожа авіація або бути завдано ракетного удару. На щастя, ми здійснили марш без втрат. Прибули на Дніпропетровщину, а за добу вирушили на Київщину — на підсилення протиповітряної оборони столиці, — поділився тривожними спогадами офіцер.
На Київщині підрозділ, яким він командував, був переданий іншому дивізіону. А самого командира стартової батареї за тиждень командування терміново викликало на Миколаївщину, щоб він готував техніку та сам готувався до іншого відрядження на схід.
На Донеччину офіцер прибув на початку квітня минулого року в складі групи, якій було доручено здійснювати ремонт та обслуговування техніки. Дивізіон з двома пусковими установками С-300 гатив по ворогу, перебуваючи ближче до лінії зіткнення, а Андрій разом з бойовими побратимами перебував на замаскованих позиціях на відстані близько 20 км від передової, приймаючи автомобільну та спецтехніку, яка вийшла з ладу, та відремонтувавши її знову повертали на передову.
— Ви ж розумієте, С-300 — це радянські комплекси, вироблені ще в 80-х роках минулого століття. Часто щось виходить з ладу навіть не через пошкодження противником, а через тривалий термін експлуатації.
У липні 2022-го Андрій повернувся зі сходу на Миколаївщину. А в листопаді його призначили командиром зенітного ракетного дивізіону С-125.
Андрія призначили на посаду командира дивізіону, який створювався з нуля. І офіцер сам його комплектував. Особисто отримував з ремонту зенітні ракетні комплекси.
У квітні 2023 року його дивізіон відсвяткував свою першу невелику перемогу, збивши вночі крилату ракету «Калібр».
— Невдовзі підрозділ передислокувався на інше місце, де майже одразу збив п’ять ворожих повітряних цілей, — розповів офіцер про роботу підпорядкованого підрозділу.
Поцікавився про склад бойової обслуги. Мені розповіли, що це начальник обслуги, офіцер стартової підготовки, офіцер наведення та два оператори.
Яким взагалі є алгоритм збиття ворожих повітряних цілей? Багатоступінчастим. Спочатку ракету треба виявити, потім захопити, а далі команда на її ураження. Враховуючи те, що швидкість повітряної цілі може досягати 800 метрів у секунду та вище, вразити її дуже непросто.
— У нас завжди пускові установки напоготові. Якщо виявлена повітряна ціль, я даю команду офіцеру стартової підготовки виставити азимут та поставити ракети на пускову підготовку. За допомогою спеціальної апаратури офіцер наведення визначає дальність і швидкість цілі та здійснює захоплення й супроводження. Оператори у той час стежать за кутовими координатами цілей. Коли я бачу, що ворожа ціль захоплена та за тактико-технічними характеристиками комплексу перебуває в зоні ураження, то даю команду офіцерові наведення на пуск ракети. На моніторі спостерігаємо, чи вражена ціль. Якщо ні, то я даю команду про пуск другої ракети, — розповідає командир зенітного ракетного дивізіону.
На жаль, стовідсоткових показників ураження ворожих цілей досягнути дуже важко. На те є багато причин. Зокрема, це залежить від ТТХ, технічного стану зенітних ракетних комплексів та пускових установок, природних чинників та інших факторів.
Сучасні зразки іноземної техніки, які отримують ЗСУ від наших партнерів, зміцнюють нашу обороноздатність. Сподіваємось, що сучасної зброї у нас буде більше, щоб надійно прикрити українське небо.
