Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Днями група «Інформаційного спротиву» виклала дані по офіційно похованих військовослужбовцях російської федерації, які загинули в Україні під час широкомасштабної агресії. Цікавою є статистика, яка показує кількість загиблих, що приходиться на 10 000 працездатних чоловіків у кожному регіоні:
- Тива — 35,4 на 10 тисяч працездатних чоловіків;
- Бурятія — 27,1;
- Чукотський АО — 21,6;
- Забайкальський край — 21,4;
- Магаданська область — 20;
- Республіка Алтай — 19,1;
- Сахалінська область — 17;
- Північна Осетія — 15,2;
- Ненецький АО — 15;
- Псковська область — 14;
- Камчатський край — 11,5;
- Архангельська область — 11,4;
- Республіка Комі — 11,2;
- Костромська область — 11;
- Республіка Карелія — 10,6;
- Брянська область — 10,2;
- Хакасія — 9,9;
- Краснодарський край — 9,9;
- Республіка Марій Ел — 9,7;
- Оренбурзька область — 9,7;
- Мурманська область — 9,7.
Найбільших втрат зазнають саме «неслов`янські» регіони федерації. Фактично росія кидає у м’ясорубку війни етнічні меншини власної країни. Про це редакція АрміяInform попросила докладніше розповісти доктора історичних наук, співробітника Центру досліджень воєнної історії ЗС України Івана Патриляка.
— Іване Казимировичу скажіть, будь ласка, що криється за такою поведінкою російської влади?
— Практика мобілізації національних меншин в російській імперії дуже глибока. Пригадуєте, у сатиричному романі Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» є епізод, коли головний герой випадково переодягається у російський військовий однострій? Його вважають російським військовим і відправляють в табір для російських полонених. Він йде по цьому табору, намагається знайти росіянина (за національністю. — Ред.) і не може знайти жодного: один татарин, другий грузин та інші. Немає росіян в таборі російських військовополонених. Це означає, що тоді під мобілізацію йшла величезна кількість етнічних груп імперії.
Наведу приклад України під час Другої світової війни, коли практично все чоловіче населення Лівобережжя було мобілізовано. Така сама доля спіткала чоловіків Білорусі та країн Балтії.
Для Литви це стало майже національною трагедією, коли чоловіче населення поголовно було мобілізоване і величезна кількість литовців загинули при штурмі Кенігсберга. При цьому варто зауважити, що вони були фактично громадянами іншої держави, а по друге, вони не знали російської мови.
Приблизно така ж ситуація сталась з народами Сибіру та Кавказу. Коли у 1942 році відбувалась битва за Кавказ, то Закавказзя все «вигребли» повністю. Згодом вони замерзали цілими батальйонами у снігах Кавказу в очікуванні військ нацистської Німеччини.
У 1941 році під час оборони москви столицю радянської росію значною мірою врятували мобілізовані народи Сибіру, Центральної Азії. Усі ці народи зазнали колосальних втрат. Крім того, під час битви за москву рішенням командирів було страчено 8 тисяч червоноармійців, яких звинувачували у невиконанні наказів. І основний масив цих людей був вихідцями з Центральної Азії, які не були боягузами, а просто не розуміли, що від них хоче командування.
Тоді це була трагедія для цих народів і зараз росія повторює те саме. Ми бачимо, що найбільш поголовна мобілізація відбувається в цих самих національних районах.
— Після 1991 року російська федерація продовжила діяти за старими імперсько-радянськими лекалами. У чому причина?
— З розпадом радянського союзу залишкова російська федерація стала найбільш російською за 600 років існування самої імперії. Тому станом на 1914 рік росіяни (за національністю. — Ред.) не становили більшості в імперії. Більшість утворювалась за рахунок, як вони називають, малоросів та білорусів. Єдність цих трьох народів була потрібна для того, щоб мати математичну більшість в імперії.
У радянському союзі вони не були більшістю, а тут в росії на 150 мільйонів етнічні росіяни складали приблизно 110 мільйонів. Оці національні групи опинилися на своїй території в меншості, крім Ічкерії, Дагестану, Туви та Татарстану.
Наприклад, в Бурятії буряти є меншістю. Дослідники відзначали, що відсоток мобілізованих бурятів там був набагато вище, ніж мобілізованих росіян з Бурятії. Тобто, була свідома мобілізація титульної національної групи, щоб вони гинули на території України.
Практика винищення національних груп і перетворення росії на моноетнічну країну за рахунок імперіалістичних війн — це геноцидна війна проти етнічних груп в так званій російській федерації.
— Дякуємо за розмову!
Фото з відкритих джерел
