Розпочавши службу Україні на посаді командира 1-го Волинського корпусу Армії УНР фаховий військовий зріс до служби у Генеральному штабі Дієвої Армії, а в підсумку обійняв посаду Військового…
Доки директор Архіву національної пам’яті Ігор Кулик везе нас власною автівкою до будівлі очолюваної ним установи по вулиці Пухівській на Троєщині, в голові безперестанку крутиться пісня гурту «Жадан і Собаки». «Хто ми з тобою?» — питає в ній поет і відразу ж відповідає, що ми — хрещені в церкві на Троєщині, і саме тут «наші небеса і наші аномалії» та «історії любові й історії війни». Навряд чи можна вигадати влучніший образ для Архіву національної пам’яті, який має стати символічною хрещеною батьківщиною історичної свідомості української нації.
читайте також:
Повна офіційна назва архівної установи — Галузевий державний архів Українського інституту національної пам’яті. Утім скорочена назва Архів національної пам’яті також є не лише загальновживаною, але й такою, що якнайкраще передає сутність завдань інституції з акумулювання, збереження та удоступнення для дослідників та всіх зацікавлених осіб документів, що допомагають відновити національну пам’ять українців.
Створено архів, розповідає Ігор Кулик, на виконання Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років» у червні 2019 року. Тоді уряд передав установі частину будівлі на вулиці Пухівській в Києві на території Банкнотно-монетного двору Національного Банку України.
— Загальна площа приміщень архіву становить 11 тисяч квадратних метрів, цього цілком достатньо для того, щоб зібрати в одному місці оригінали справи з архівів силових органів радянського періоду й облаштувати відповідну інфраструктуру для їхнього зберігання та роботи з ними, — зазначає Ігор Кулик.
За його словами, Архів національної пам’яті має позбавити сучасні спецслужби та правоохоронні органи невластивої їм функції зі зберігання та дослідження історичних документів. Цим має займатися спеціалізована наукова установа, до якої мають передати відповідну документацію такі силові органи, як Міністерство оборони та Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки, Національна поліція та Національна гвардія, Державна прикордонна служба, прокуратури та суди тощо.
— Загалом архів має зібрати близько 4 млн справ, створивши найбільший фонд не лише в Україні, але й серед аналогічних архівів країн Центральної та Східної Європи, — ділиться планами директор.
Хоча передана Архіву національної пам’яті будівля простояла пусткою понад 30 років, вона в цілому в задовільному стані, хоча і потребує утеплення та заміни інженерних мереж. Представлений командою архіву проєкт реконструкції споруди та облаштування її під потреби архівної установи отримав позитивний експертний звіт уже в березні 2020 року — всього через дев’ять місяців після рішення уряду про передачу приміщень.
Проєкт передбачає дотримання найвищих вимог з облаштування архівного простору — системи клімат-контролю, пожежного захисту та мобільні стелажі в архівосховищах, реставраційні лабораторії та дослідницькі приміщення для науковців, читальні зали та open space для відвідувачів. На жаль, на заваді втілення планів у життя стала відсутність фінансування і широкомасштабний напад російської федерації на Україну.
— Поки триває війна, лобіювати будівництво немає сенсу, але ми є у планах відновлення України. З огляду на це я сподіваюся, що реконструкція нашого приміщення розпочнеться одразу після Перемоги, — не втрачає оптимізму Ігор Кулик.
Його упевненість доводиться справами — попри війну й відсутність змоги просто зараз узятись за реконструкцію отриманої будівлі, Архів національної пам’яті провадить вагому роботу, сприяючи відновленню та збереженню національної пам’яті й наближаючи перемогу України. Яскравим її прикладом є фотодокументальна виставка «Комунізм = рашизм», на якій представлені 13 історій українців ХХ та ХХІ століть, постраждалих від злочинних дій радянської та російської влади. Вісім стендів виставки яскраво унаочнюють незмінність кривавих методів росії, якою б ідеологією вона не прикривала свої злодіяння.
читайте також:
Оптимізм Ігоря Кулика не лишає сумнівів — після перемоги очолюваний ним архів неодмінно стане важливим науковим та просвітницьким осередком, зробивши київську Троєщину справжньою хрещеною батьківщиною національної пам’яті українців.
Фото Євгена Букета
