Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Універсалізація у використанні. До цієї мети прагнуть чимало розробників сучасних видів озброєнь. Щоб запропонувати ефективно застосовувати свої оборонні вироби за принципом «в небесах, на землі й на морі». Справляються з таким завданням не всі конструктори. Турецьким зброярам у галузі створення ПТРК це вдалося. І в результаті з’явився протитанковий ракетний комплекс UMTAS.
Програма UMTAS (Uzun Menzilli Tanksavar Sistemi) була ініційована у 2005 році під секретаріатом оборонної промисловості Туреччини (SSM). Її безпосередня реалізація була довірена профільній військово-промисловій компанії Roketsan, фірмі доволі молодій, створеній лише у 1988 році, але такій, що швидко розвивається. Також у роботах над проєктом взяли участь підприємства Aselsan (електронне обладнання) та MCE (бойова частина). Вартість розробки становила близько 38 мільйонів доларів.
Задання було поставлене конкретне: створити протитанкову ракетну систему великої дальності, призначену для забезпечення збройних сил здатністю знищувати важкоброньовані наземні цілі. Цей оборонний виріб згодом став також відомим під назвою «Mizrak-U».
При цьому слід зазначити, що фахівці з Roketsan паралельно з розробкою комплексу UMTAS займалися й конструюванням керованих ракет Cirit UR та ПТРК середньої дальності OMTAS. Сам же UMTAS завдяки своїм високим технологіям став ефективним проти всіх броньованих загроз на сучасному полі бою.
Ракети UMTAS в основному запускаються з повітря з платформ ударних вертольотів T129 ATAK і AH-1W Cobra. Слід особливо зазначити, що цей комплекс може бути інтегрований з різними платформами: БПЛА, наземними транспортними засобами (БМП), стаціонарними платформами, легкими штурмовими літаками та морськими платформами.
Комплекс UMTAS можна експлуатувати за будь-яких погодних умов як вдень, так і вночі. І залежно від використовуваної боєголовки його можна залучати проти основних бойових танків та механізованих підрозділів противника, бронетранспортерів, вантажівок, наземних транспортних засобів, легких бункерів, окопів, будівель і вертольотів, що баражують на низьких висотах.
Також ракета пройшла успішні випробування при застосуванні з добре відомого українцям безпілотного літального апарата Bayraktar Tactical UAS (Bayraktar TB2 UCAV). Ракета була запущена з висоти більш ніж 4,8 тис. метра і вразила ціль розміром 2×2 метри, вказану самостійно з дрона, на відстані у 8 тис. метрів.
читайте також:
ПТУР UMTAS є ракетою довжиною 1,75 м, діаметром 160 мм і стартовою вагою близько 35 кг. Вона здатна вражати цілі на дальності в діапазоні від 500 до 8000 м. Цей снаряд має чотири короткі крила, розміщені в його середній частині, і чотири аеродинамічних киля в хвостовій частині для керування польотом. Оснащена ракета бездимним композитним твердим паливом на основі HTPB (полібутадієн з кінцевими гідроксильними групами, англомовне скорочення HTPB — hydroxyl-terminated polybutadiene).
Тактико-технічні характеристики ПТРК UMTAS:
— Виробник: Roketsan A.Ş., Туреччина;
— Тип проєкту: протитанковий ракетний комплекс;
— Система наведення ракети: ИЧ ГСН + телеуправління по радіоканалу;
— Калібр ракети: 160 м;
— Довжина ракети: 1800 мм;
— Вага ракети: 37,5 кг;
— Бронепробивність: до 1100 мм;
— Діапазон дії: 500 — 8000 м;
— Боєголовка: Нечутлива протиброньова тандемна боєголовка;
— Двигун: Твердопаливний;
— Система наведення: двосторонній радіочастотний канал передачі даних та інфрачервоний шукач зображень;
— Максимальна швидкість: 180 м/с;
— Час наведення ракети: 50 секунд;
— Вибухова маса: 6,88 кг TNTeq;
— Тип бойової частини: тепло (Тандем);
— Функція застосування: Throw-Forget/Throw-Update (режим “вистрілив і забув”/”вистрілив і поновив«);
— Режим використання: At-Forget;
— Стандартний інтерфейс: MIL-STD-1760;
— Стартова платформа: гвинтокрилі платформи, бойові безпілотні літальні апарати, наземні бойові машини, військово-морські платформи.
ПТУР оснащений інфрачервоною головною частиною самонаведення із можливістю захоплення цілі перед пуском або безпосередньо у процесі польоту. Тобто ракета має здатність працювати як в режимах «вистрілив і забув», так і в режимі «вистрілив і поновив», тобто коли вже безпосередньо під час польоту ракету можна перенацілити на іншу ціль. Режим «вистрілив і забув» дозволяє набою рухатися власним шляхом після підсвітки цілі.
UMTAS оснащена тандемною бронебійною кумулятивною (HEAT) бойовою частиною, здатною вражати високозахищену бронетехніку з активно-реактивною бронею. Ракета придатна до застосування у будь-який час доби та у складних метеоумовах. Як і CIRIT, UTMAS відповідає вимогам до малочутливих боєприпасів.
У режимі стрільби та перелаштування оператор може оновлювати інформацію про ціль або змінювати цілі під час польоту ракети. Режим також дозволяє оператору отримувати розвідувальні дані в режимі реального часу та виконувати оцінку бойових втрат ворога. Передача даних між ракетою і стартовою платформою забезпечується двостороннім радіочастотним каналом надання інформації. Ракетна система UMTAS також має можливість блокування перед її стартом і блокування після запуску.
Ракети наземного та повітряного базування UMTAS мають осколково-фугасну тандемну зарядну частину, що забезпечує високу летальність проти сучасних основних бойових танків, оснащених модернізованою динамічною бронею.
Протитанковий ракетний комплекс великої дальності випускається у двох версіях: первинна версія оснащена лазерним самонаведенням під назвою «L-UMTAS», а наступний варіант включає інфрачервоне (IIR) самонаведення, яке може використовуватися із загальної пускової установки. Фази розробки та кваліфікації версії Laser L-UMTAS були завершені у 2015 році. Ракета L-UMTAS продемонструвала свою здатність стартувати з вертольота T-129 ATAK проти наземних цілей і з SH-60 Sea Hawk проти морських цілей. Завдяки успіху цих бойових випробувань було розпочато виробництво L-UMTAS для збройних сил Туреччини, які постачаються з 2016 року.
L-UMTAS і CİRİT, визначені як офіційні ракетні системи T-129 ATAK, використовують загальні характеристики позначення, що можуть поєднувати обидві системи в одній конфігурації для оптимізованого рішення, що забезпечує більший ефект ураження.
Laser UMTAS складається з секцій самонаведення, наведення, бойової частини і управління, а також маршового і розгінного двигунів. Як самонаведення використовується напівактивна лазерна головка самонаведення (SAL), закріплена на корпусі. В ракеті застосований чотиризрізовий національний детектор, розроблений фахівцями наукової Ради TUBITAK, і оптичний комплекс, розроблений безпосередньо компанією-виробником набою Roketsan.
Laser UMTAS був розроблений для використання протитанкової боєголовки у системі UMTAS. Крім штатної боєголовки, для ракети сконструйована ще одна фугасна головна бойова частина. Ракета розроблена для застосування з маркерами відповідно до стандартів НАТО, а також є можливість зміни коду лазера, який використовується під час операції та перед стрільбою. Аналітики ринку озброєні зазначають, що UMTAS за своїми параметрами складає серйозну конкуренцію ракетам AGM-114 Hellfire (США) і Spike (Ізраїль).
Своєю ПТУР OMTAS призначена для озброєння сухопутних військ і запускається «з плеча» — за допомогою штатива, а також з пускових установок, розміщених на техніці. Ракета OMTAS значною мірою споріднена з UMTAS. Загальні підсистеми включають тандемну бронебійну кумулятивну (HEAT) бойову частину та ІЧ головку самонаведення від компанії «ASELSAN».
Довжина ракети OMTAS становить 1,68 м, діаметр — 160 мм, стартова вага — 35 кг. Вага пускової установки — 20 кг. Мінімальний діапазон ураження цілей становить 60-250 м, а максимальне віддалення до ворожого об’єкта — не менше ніж 4 км. Завдяки модернізованому двигуну, запуск OMTAS може бути здійснений з укриттів або ж з приміщень всередині будівель. Високочастотний канал передачі даних забезпечує набою можливість вражати замасковані цілі. Бойова частина дозволяє здійснювати атаку бронетанкової техніки зверху або ж фронтально, вражати будівлі, бункери та фортифікаційні споруди.
Слід зазначити, що виробник цього озброєння компанія Roketsan проводить активну кампанію міжвиробничої та міждержавної кооперації. Так, турецька фірма HAVELSAN, розробник програмного забезпечення та систем, поставила симулятор протитанкової ракети UMTAS для гелікоптера T129 ATAK, який може нести до 12 одиниць озброєння UMTAS.
Своєю чергою польський виробник ракет Mesko і Roketsan підписали у 2015 році угоду про спільне виробництво ракетної системи UMTAS. А у вересні того ж року Roketsan підписала угоду з польським військовим авіаційним заводом WZL-1 на інтеграцію ракет UMTAS у військові вертольоти радянського виробництва Мі-8, Мі-17 і Мі-24.
читайте також:
«Кілька років тому Європейський аерокосмічний холдинг Airbus провів випробування свого транспортного літака C295 як носія ракетної системи UMTAS і легких керованих авіабомб саме виробництва турецької фірми Roketsan». Про таке ІА АрміяInform розповів військовий експерт і директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. «Для польотів використовувався літак EC-296, що на своїх чотирьох вузлах підвіски ніс чотири авіабомби Roketsan Teber із лазерним наведенням, котрі мають масу 226 кілограмів. Цей дослідний зразок „ганшіпа“ на базі С-295 адаптований для кріплення також до 16 турецьких протитанкових ракет L-UMTAS, що входять до набору озброєння гелікоптерів Т-129 та ракет із лазерним управлінням Cirit. На цей літак також була встановлена оптико-електронна станція, необхідна для застосування озброєння».
Запропонувавши на зброярський ринок свої вироби, турецькі фахівці вважають, що вони мають більшу точність у порівнянні з конкуруючими зразками, і обладнані значно сучаснішими силовими установками. Всі згадані ракети позиціонуються як повноцінні боєприпаси, а не додатковий комплект для наявних некерованих снарядів.
https://www.youtube.com/watch?v=x50tTybhCVI
Відео: Defence Hub.
Відео: defenseupdate.
