Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Після дев’яти місяців російської окупації український прапор повернувся у Херсон. Загалом Збройні Сили України відновили контроль над 4,5 тис. квадратних кілометрів у Херсонській та Миколаївській областях. Тепер Херсон зовсім інший, зі своїми ранами та шрамами, які нескоро загояться. Але місто оговтується від горя війни та набуває сили. Наразі в Херсоні триває гуманітарне розмінування, розслідують і документують воєнні злочини російської армії.
Розмінування після втечі росіян
Боязко тікаючи з правобережної Херсонщини, окупанти мінували будинки, об’єкти домашнього господарства й навіть тіла. Найчастіше окупанти лишають протитанкові міни, «пелюстки» та гранатні розтяжки.
Зараз правоохоронці, сапери ЗСУ, працівники Держслужби з надзвичайних ситуацій та Нацгвардія крок за кроком перевіряють кожен сантиметр доріг, придорожніх територій, полів, аби очистити нашу територію від пасток, які залишив тут ворог, а також аби інші служби розпочали постачання електроенергії, газу та води.
У передмісті Херсона тривають розмінування траси. Чи не щохвилини рятувальники натрапляють на міни та вибухівки, які дістають з-під землі. Загалом у Херсонській області залучено для розмінування 16 розрахунків із дев’яти областей України. Вже здійснено 435 виїздів та знешкоджено близько 2500 вибухонебезпечних предметів.
За інформацією ДСНС, за масованістю мінування Херсонщина кардинально відрізняється від Харківщини. Тому наразі тут залучені всі розрахунки піротехніків спецслужб.
Проте, відступаючи, окупанти залишали після себе не тільки зруйновані й заміновані інфраструктуру, будівлі, розбиті дороги. Вони залишили сотні втрачених життів, скалічених доль і закатованих душ.
У бузковому сквері неподалік центра Херсона, де на деревах лишилися сліди від великокаліберної зброї, поховано воїнів територіальної оборони. Саме ці 17 бійців на підступах Херсона зустріли ворога, який 3 березня зайшов на околиці міста. Озброєні тільки автоматами та «коктейлями Молотова», місцеві мешканці, які стали на оборону від окупанта, героїчно прийняли на себе нерівний бій проти броньованої техніки загарбників та були розстріляні. Їхні тіла поховав місцевий священник, але згодом за погодженням родичів тіла воїнів були доставлені до судово-медичної установи та перепоховані на цвинтарі, де нині є їхні могили.
Тортури та знущання в катівнях Херсона
В окупованих містах російські сили постійно шукали чоловіків із військовим досвідом, часто вимагаючи від місцевих мешканців видати їх. Вони змушували зізнаватись цивільних людей у тому, що вони мають патріотичні тату, допомагають українським силам або зв’язуються зі своїми рідними, які служать в українській армії. «Підозрюваних» місцевих мешканців окупанти привозили до місцевої колонії. А далі починалося найстрашніше — допити, жорстокі тортури та знущання.
Коли дивишся на ізолятори, в уяві постають страшні картини катувань. Пуста кімната, посеред якої стоїть стілець, до якого прив’язували. Поряд лежать металеві труби, якими крутили руки, протигаз, який надягали на голову й не давали дихати, та шнури, якими били струмом. Повна ізоляція від реальності, щоденні знущання, допити та крики інших ув’язнених із сусідніх ізоляторів. Факти того, що від пережитого люди втрачали здоровий глузд і, повертаючись із таких місць, помирали вдома, зафіксовані на Бериславщині. Окупанти не дозволяли спати, забороняли бачитися з близькими та отримувати від них «передачі». Пакет із кашею 300 грамів — ось і весь денний раціон. А деколи такий пакетик доводилося розтягувати на дві-три доби. І росіяни постійно нав’язували: «Київ, Харків захопили росіяни, а у Львові вже громадяни Польщі». Коли людей «відпускали», їх гнали на мінні поля. Попри все, перебуваючи в ізоляторах, люди не втрачали віри й кажуть, що «через відчинені вікна бачили, як працює наша арта, й вірили, що за нами скоро прийдуть наші».
Тільки в Херсоні виявили 4 катівні й ще 7 місць незаконного тримання громадян, які через відсутність доказової бази поки не мають статусу катівні. А на звільнених територіях Херсонщини щодня фіксується щонайменше 70 злочинів. Мине час, перш ніж вдасться точно з’ясувати, як багато людей потрапили у в’язниці окупантів, скільки ще лишаються зниклими, а також знайти всі масові поховання.
Страшно, але передбачувано, що Херсон приєднався до Бучі, Ірпеня й Ізюму, які вже стали символами російських звірств. Варто пам’ятати: будь-яке зло завжди закінчується однаково — воно закінчується, а що найголовніше — жодне зло не уникне відповідальності й не зможе сховатися в бункері.
Фото авторів
