Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Лейтенант Володимир на псевдо «Яник» лише в березні одягнув офіцерські погони, але це не стало на заваді молодому командиру брати на себе відповідальність та сміливість під час виконання бойових завдань. А їх було чимало, адже служить він у реактивному артилерійському дивізіоні бригадної артилерійської групи однієї з бригад морської піхоти, що виконує завдання на південному напрямку.
Народився майбутній морпіх-розвідник на Сумщині. Вперше Володимир розпочав свій військовий шлях, вступивши до Сумського військового ліцею. Саме з того моменту хлопець вирішив змінити своє життя кардинально, пов’язавши свою подальшу долю з військовою службою у Збройних Силах України. Тому у 2017 році вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультет ракетних військ і артилерії, де навчався на фахівця артилерійської розвідки.
— Чомусь усі уявляють артрозвідників із бусоллю й картою. Так, він повинен розбиратися в топографії, але це лише крапля в океані. Спеціалісти артилерійської розвідки повинні досконало знати будову та експлуатацію звукометричних комплексів, бойове застосування підрозділів артилерійської розвідки, будову та експлуатацію радіолокаційних та метеорологічних комплексів. Про стрільбу та управління вогнем і топогеодезичну підготовку взагалі мовчу. Тож навчання в нас було досить насичене й цікаве, з безліччю польових виходів та практичних занять, — пригадує Володимир.
Окрім навчання, майбутній офіцер приділяв чимало уваги фізичному вихованню. Зокрема, почав займатися спортивним орієнтуванням. І навіть не помітив, коли звичайне захоплення переросло в улюблене хобі, на яке хлопець витрачав увесь вільний час.
— У цьому виді спорту важливим є не лише гарна фізична підготовка і швидкість, але й уміння читати карту та орієнтуватися на місцевості. Тобто ті навики, які не зайві в моїй професії. Саме завдяки орієнтуванню мені вдається і сьогодні з легкістю читати рельєф, обирати вигідні позиції, — говорить «Яник».
За час навчання в академії Володимир неодноразово ставав чемпіоном Львівської області зі спортивного орієнтування, а також срібним призером чемпіонату України, чемпіоном ЗСУ. Крім того, протягом останніх трьох років майбутній офіцер входив до збірної команди Збройних Сил України, яка брала участь у регіональному військовому чемпіонаті зі спортивного орієнтування в Польщі й регулярно завойовувала призові місця.
З початком широкомасштабного вторгнення Володимиру довелося на певний час забути про спорт, адже йому з однокурсниками потрібно було в короткий термін опанувати все, що вони не встигли вивчити, аби в березні 2022 року, після дострокового випуску, поповнити лави українського війська.
— За розподілом я потрапив до підрозділу морської піхоти, як і хотів. Звісно, на розкачку часу ні в кого не було, тож до виконання завдань можна сказати приступив «з ходу», — пригадує морпіх. — Мені пощастило з колективом, тут кожен розуміє свою функцію і готовий працювати у будь-який час і за будь-яких умов. А працювати доводиться багато, бо те, що ми маємо сьогодні — це, насамперед, війна розвідки та артилерії.
Морпіху-розвіднику довелося, як-то кажуть, понюхати пороху під час виконання завдань на острові Зміїний. То був гарний досвід і спосіб перевірити себе як командира.
— За час служби я зрозумів, що мати здібність до аналітичних підрахунків у нашій професії — це важливо. Але ще важливіше — вміти миттєво прийняти рішення. Від цього залежить те, наскільки масштабними будуть втрати ворога і, найголовніше, збереження життя власних сил та засобів, — говорить Володимир.
За словами офіцера, найкращим результатом їхньої роботи є знищена техніка рашистів.
— Із кожним влучним пострілом нашої артилерії наближається перемога України в цій війні. Дивишся в екран, бачиш, як палає ворожий танк чи БТР — і твоя батарейка ніби заряджається для подальшої боротьби, — підсумовує «Яник».
Фото з архіву Володимира
