Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Як повідомляла АрміяInform, протягом торішнього сезону польового пошуку житомирські пошуковці знайшли останки понад ста бійців, загиблих на території області під час Другої світової війни. І ось щойно настав новий рік, погода знову дала можливість виїхати на розкопки — сніги розтанули й землю знову можна копати, а не довбати сокирами й кирками. Тож уже 3 січня пошукова група виїхала з Житомира до Новоград-Волинського району, де продовжила польові роботи на попередньому місці.
— Після розчищення тут були виявлені останки трьох військовослужбовців Червоної армії, — розповідає активіст ІПО «Пошук» Вадим Баранівський. — При них було знайдено протигаз, флягу, трофейний німецький підсумок та шолом СШ-39. На жаль, медальйони були відсутні.
Неподалік від цього місця пошуковцям вдалося знайти ще двох бійців, які лежали в окопах. Біля солдата № 4 вони знайшли 2 шоломи СШ-39, 2 казанки зразка 1936 року, емальовану чашку, протигаз, складаний ніж, дзеркальце та медальйон.
— Солдат № 5 був розірваний вибухом мінометної міни й від нього залишилось зовсім небагато, — продовжує Вадим Баранівський. — Поблизу нього був протигаз, шолом СШ-39, а головне — медальйон!
Загалом за перший день розкопок сезону 2022 року пошуковцям вдалося знайти 5 солдатів Червоної армії. При цьому є шанси встановити імена двох воїнів, а це — непоганий старт сезону!
Взагалі в цих місцях покояться останки ще багатьох і багатьох тисяч поки що невідомих солдатів, які полягли, обороняючи українську землю від німецької навали у сорок першому році. Звичайно, чималі втрати були й під час визволення краю — у ці січневі дні якраз минає відтоді 78 років.
Так, сьогодні — річниця визволення від німецьких окупантів Бердичева. 3 січня, у день ведення пошукових робіт, була річниця визволення Новограда-Волинського, якраз у Новий рік — Житомира.
І в наступальних боях загинуло, звісно, також чимало солдатів та офіцерів. Але все ж — не стільки, скільки лиховісного сорок першого року, коли армія відступала та просто безжалісно знищувалася противником, що наступав, а похоронних команд або не було взагалі, або вони елементарно не встигали виконувати свою роботу. В 1944 ж році бойові дії велися організовано, і переважна більшість загиблих одразу ж ідентифікувалися та ховалися, коли — в окремих, а коли — у братських могилах. Що ж стосується полеглих безіменних героїв сорок першого, то їх ще багато лежить в українських полях і лісах…
