Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Геологи стверджують, що мільйони років тому територія урочища Холодний Яр, що на Черкащині, була північною стороною величезного метеоритного кратера, у центрі якого тепер міститься село Бовтишка Олександрівського району Кіровоградської області. Холодний Яр сьогодні – це 20 сіл і 12 хуторів на площі у 30 тис. гектарів на правому березі Дніпра.
Частинка Карпат у центральній Україні
Холодноярське плоскогір’я (діаметр – до 3 км, висота над рівнем моря – до 224 м) і яри – це залишки древньої гірської системи, що з’єднувала Карпати з горами Криму і Кавказом. Підтвердження цьому – підсніжник складчастий (Galanthusplicatus), ареалом поширення якого є румунське передгір’я Карпат, Холодний Яр, Кримські гори і Кавказ. Саме тому відвідувачам Холодного Яру іноді здається, що вони потрапили в центрі України у справжнісінькі Карпати.
Від самого плоскогір’я беруть свій початок п’ять найбільших ярів – Холодний, Поташний, Гайдамацький, Січовий та Кириківський. Є тут також яри Святий, Чорний, Циганський, Гадючий, Кривенків, Скарбний, Чернечий, Червоний. Остаточно вони сформувалися близько 1 млн років тому. Загальна довжина ярів разом із відгалуженнями становить близько 250 км. По дну балок протікають понад 160 струмків та річечок. І в який би бік вони не прямували, всі впадають у річку Тясмин, що тече, майже замикаючи коло навкруг Холодноярської височини.
Уже в наші часи спеціалісти лісового господарства і науковці-метеорологи звернули увагу на те, що в усі пори року в Холодному Яру за всіх обставин температура на 2–3 градуси нижча, ніж у навколишній місцевості. Виявили також постійну повітряну течію вздовж Холодного Яру – своєрідний природний протяг, існування якого ще й досі не має наукового пояснення. Мабуть, через це Гайдамацький ставок, що неподалік Мотрониного монастиря, звільняється від криги чи не найпізніше на Черкащині.
Скіфське городище
Тут розташоване одне з найбільших городищ скіфської доби – Мотронине, загальна площа якого, за даними аерофотозйомки, становить понад 200 га. Воно має овальну форму «луку з тятивою та двома в’їздами» і налічує дві лінії укріплень: зовнішню та внутрішню. Довжина валів лише зовнішньої лінії дорівнює приблизно 4 км. Трьома групами навколо нього розташовані курганні могильники із 80 насипів.
Виникло поселення наприкінці VII століття до н. е. Найбільшого розвитку набуло у другій половині V століття до н. е. Загалом у Холодному Яру є рештки 14 скіфських городищ. Є гіпотеза, що у скіфський період у басейні Тясмину склалося племінне об’єднання скіфів-землеробів із центром у Мотрониному городищі. Це протодержавне утворення займало частину сучасних Черкащини і Кіровоградщини.
Мотронине городище було важливим економічним, політичним, торговельним і релігійним центром Середнього Подніпров’я навіть у часи Київської Русі. Ярослав Мудрий подарував цю місцину своєму найкращому воєводі Мирославу. Останній, вибравши найвдаліше місце, збудував укріплення, обніс його високим земляним валом, дубовим тином, у відрогах яру прорив печери.
Після розгрому печенігів у 1036 році під Києвом Мирослав із частиною військової дружини повертається додому. Його човни увійшли в затоку. Воєвода подав команду вишикуватись човнам у бойовий порядок (він хотів перевірити, як охороняється його фортеця). Але його дружина Мотрона, думаючи, що до городища на човнах підступили вороги, дала наказ відкрити вогонь. Загинули воєвода і частина дружинників. На знак трагічної смерті чоловіка Мотрона вирішила спорудити монастир.
1100-літній дуб
Часи скіфів і давньої Русі чудово пам’ятає живий свідок – 1100-літній дуб Максима Залізняка, що росте на південному схилі Кириківського яру за селищем Будою Черкаського району Черкаської області. Названий на честь Максима Залізняка, який разом із гайдамаками відпочивав та проводив наради на цьому місці за часів Коліївщини. За легендами під дубом бували Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші.
Дуб є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України. У 2010 році Дуб Залізняка став призером Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», посівши 3 місце в номінації «Меморіальне дерево України».
Широта обхвату його стовбура становить 9 метрів, висота — 30. У 1972 році дуб отримав статус державної пам’ятки природи місцевого значення (ботанічний релікт).
Серце козацької України
Сучасний український історик Валентин Лазуренко стверджує, що перша писемна згадка про Холодний Яр пов’язана із Синьоводською битвою. Тут начебто стояв табір литовсько-руського війська, яке готувалося до бою із ординцями.
Оскільки територія на південь від Холодного Яру входила до складу Вольностей запорозьких козаків, то Яр був своєрідним пересильним пунктом для втікачів, які прямували на Січ. Народні перекази і окремі документальні джерела пов’язують урочище з діяльністю Дмитра Байди-Вишневецького, Богдана Ружинського, Кшиштофа Косинського, Северина Наливайка, Марка Жмайла, Павла Павлюка (Бута), Тараса Федоровича (Трясила), Карпа Скидана, Дмитра Гуні.
читайте також:
Після Великого повстання 1648 року Холодний Яр опинився в самому серці козацької України. З новою силою завирували Чорний і Кучманський шляхи, що пролягали поруч. У Холодному Яру за наказом Хмельницького було налагоджено виробництво зброї, зокрема й гармат, а також пороху, дьогтю.
читайте також:
22 червня 1671 року гетьман Петро Дорошенко підтвердив давні вольності й права Мотрониного монастиря і заборонив за пів милі довкола монастиря рубати ліс. Чи не був це перший правовий акт щодо створення пам’ятки природи в лісовому масиві «Холодний Яр»?
Влада УНР протрималася тут найдовше
У XVIII ст. Холодний Яр на десятки років став основною базою, а якщо говорити поетично, то серцем гайдамаччини – партизансько-диверсійної боротьби за відновлення козацької держави. Саме звідси розпочалася у травні 1768 року оспівана Тарасом Шевченком Коліївщина.
Лицарський чин повстанців-гайдамаків XVIII ст. надихнув під час Першої світової війни на створення загонів вільного козацтва. 16−20 жовтня 1917 року в Чигирині, поруч із Холодним Яром, відбувся Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва, на якому були присутні 200 делегатів, що представляли 60 тис. організованих вільних козаків Київщини, Херсонщини, Катеринославщини, Чернігівщини та Кубані.
У 1918 році Мотронинський монастир став осередком українського повстанського руху проти загарбників (німецьких окупантів та російських білих і червоних інтервентів), який очолювали брати Чучупаки. Холодноярська республіка, територія якої охоплювала понад 25 навколишніх сіл, мала близько 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої називали себе козаками, а своїх командирів — отаманами.
читайте також:
Холодноярська Республіка, як частина УНР, проіснувала до 1922 року, коли більшовики обманом заманили отаманів у засідку. Проте навіть у полоні, в стінах Київської в’язниці, ватажки повстанців перебили охорону, захопили зброю і спробували звільнитись. Під час нерівного бою всі вони загинули смертю героїв.
Про боротьбу козаків Холодноярської Республіки з більшовиками один із учасників подій Юрій Горліс-Горський написав книгу спогадів — документальний роман «Холодний Яр», який досі має неабияку популярність.
Холодний Яр знає, хто друг, а хто ворог
Від 1995 року відомий український історик, письменник і журналіст Роман Коваль та очолюваний ним Історичний клуб «Холодний Яр» збирають українців у серці козацької землі, на овіяних легендами заповідних пагорбах Холодного Яру. Під патріотичними гаслами в Холодному Яру з 2015 року щорічно відбувається також Фестиваль нескореної нації «Холодний Яр» (Грушківка, Суботів), з 2017-го – етномотофест «Склик» (Івківці), з 2018-го – Фестиваль старовинних мистецтв «Крутий заміс» (Мельники). Силами небайдужих в урочищі встановлено десятки пам’ятних знаків, присвячених героїчним подіям і діячам кількох останніх століть.
Щорічні Вшанування Героїв Холодного Яру вже стали «часом паломництва» для багатьох патріотів і військових. І справді − словами важко описати відчуття піднесення і гармонії, що панують навесні на Чигиринщині. Постійні учасники вшанувань стверджують, що Холодний Яр знає, хто друг, а хто ворог. Саме на цій землі можна відчути себе частиною могутньої і величної, вічної і нескореної у віках, нестримної і необмеженої у часопросторі УКРАЇНИ – саме такої, якою її задумував Усевишній.
