Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Саме такий вишкіл пройшов старший офіцер Центру спеціального призначення протидії диверсіям і терористичним актам Військової служби правопорядку в ЗСУ Олександр «Пушкін». Він віртуозно володіє зброєю, спритно спускається з висотної будівлі й за лічені хвилини зі своєю групою штурмує будівлі й літаки. Години тренувань допомагають Олександрові не лише на відмінно виконувати завдання за призначенням, а й здобувати перемогу під час українських і міжнародних змагань спецпризначенців.
Як «Пушкін» шукав себе
Олександр у війську вже вісім років. До армії закінчив факультет фізичного виховання і спорту Вінницького державного педуніверситету імені Михайла Коцюбинського. Працював у школі, але зрозумів: це не його.
— З дитинства знав, що хочу бути військовим і воювати. Чоловік моєї хрещеної був військовим, служив у Афганістані. Він для мене став взірцем. Коли побачив, що педагогічна стезя не моя, пішов на строкову службу. Якщо запитують, чи має хлопець служити у війську, відповідаю однозначно: так. Я став новою людиною — відповідальною, самостійною. І цим завдячую строковій службі, — розповів «Пушкін».
Після строкової Олександр вирішив спробувати сили у Центрі Сил спеціальних операцій. Щастю хлопця не було меж, коли він успішно пройшов профвідбір і уклав контракт. Розпочалася його вже професійна військова служба. Він шукав себе і знайшов саме серед спецпризначенців.
«Дали автомат, цинк із патронами, і я наново почав тренування»
Аби витримати підвищені навантаження без зниження працездатності під час виконання службових завдань, потрібна неабияка фізична підготовка. Олександр є кандидатом у майстри спорту з кікбоксингу.
— Спорт завжди був у моєму житті на першому місці. Коли вчився в університеті, то всі пари у нас були пов’язані з різними видами фізпідготовки. Я з маленького міста й коли повертався додому на вихідні, то, звісно, ходив і на дискотеки, проте щоранку одягав спортивний костюм і бігав. І так усі вихідні, коли не було тренувань. Продовжував вишкіл удома. Пригадую, як під час зимових забігів руки змерзали повністю. Прибігаю додому, починаю розтиратися й зігріватися. Тоді себе запитував: навіщо? Лише тепер знайшов відповідь: я став загартованішим, — пояснив «Пушкін».
Мама з бабцею повторювали хлопчині: маєш мету — впевнено йди до неї. І він ішов. До Центру спеціального призначення потрапив на початку 2014-го, а вже наприкінці року відбув у першу ротацію в район проведення АТО. На запитання, чи вистачило знань і фізичної витривалості для виконання завдань на сході, відповідає:
— Дали автомат, цинк патронів, і я розпочав знайомство з тактикою. Пробував робити правильний настріл, шукав свою стійку, відпрацьовував перезарядження автомата зі зручного у незручне положення, перехід з автомата на пістолет. Вдячний товаришам, які допомагали й показували, як усе робити. Заприятелював з Деньчиком Мука. Якось він сказав: «Ти прийшов у сім’ю, до якої потрапити дуже важко, у підрозділ, який виконував складні завдання. Сашко, якщо ти не будеш на одному рівні з нами, то станеш баластом…» Я не хотів бути баластом, прагнув бути кращим. Тому займався, адже не так уже багато вільного часу залишалося. Ми виконували бойові завдання. Повертаючись на місце тимчасової дислокації, мали обмежену кількість часу на відпочинок… Були обстріли з великого калібру. Ночі без сну. Проте вільні хвилини присвячував удосконаленню. Побратими допомагали й коригували мою підготовку, — пригадав Олександр.
Перше місце на чемпіонаті Європи Сил спецоперацій
Олександр одружився у 2015 році. Дружина працювала в Києві. Молодята нечасто бачилися, тому чоловік вирішив змінити місце служби й бути ближче до дружини. Так три роки тому він потрапив у Центр спеціального призначення протидії диверсіям і терористичним актам Військової служби правопорядку. І не шкодує, адже має чудові можливості для вдосконалення навичок та навчання.
— Я дуже багато їздив як по українських, так і закордонних курсах і тренінгах. Були курси «Тактика малих груп спеціального призначення», «Правильна робота з автоматом/пістолетом». У Польщі в Європейській академії безпеки (European Security Academy, ESA. — Авт.) пройшов вишкіл із шести тижневих курсів. І це випробування на міцність. Вже о 6 ранку починалась фізпідготовка, і цілий день тебе повністю виснажують. Ми виконували різні вправи, приміром, біг з колодою чи рюкзаком вагою у 20 кілограмів. При цьому ти мусиш влучно стріляти, вміти правильно оцінювати те, що відбувається довкола, — поділився Олександр.
Потім була підготовка до чемпіонату Європи Сил спецоперацій, який проходив на тренувальних базах у Польщі. «Пушкін» увійшов до збірної України, яка складалася з представників різних силових структур. У підсумку українці посіли перше місце в діях малими групами спецпризначення. На іншому змаганні з тактичної медицини, теж у Польщі, Олександр посів перше місце.
— Наступного року запропонували спробувати себе у складі збірної України на чемпіонаті світу Сил спеціальних операцій у Йорданії. Ми понад пів року щодня тренувалися. Нашу підготовку розписали по хвилинах. Реабілітологи стежили за раціоном харчування, розпорядком дня. Щоранку ми бігали, відвідували спортзалу, стріляли з пістолета й автомата. Їздили Україною по спеціалізованих навчальних центрах, де з нами проводили навчання. Я закінчив короткий курс зі снайпінгу, — розповів співрозмовник.
«Щоранку ставлю собі мету — стати кращим, ніж учора»
За словами Олександра, в Центрі у нього з’явилося більше можливостей розвиватися як професіоналу. Також він спробував сили як командир групи, яка двічі виступала на міжнародних змаганнях серед підрозділів спецпризначення Kord Challenge. На чемпіонаті Black Sea Shooter 2020 їм не було рівних, тому й вибороли першість.
— Щоранку ставлю мету — стати кращим, ніж учора. Щодня — тренування. Коли бачу, що все в ідеалі, тоді працюю з часом, аби мінімально витрачати його на виконання вправи, — пояснив Олександр.
На запитання, чи змінилася мотивація у сучасної молоді, співрозмовник відповідає:
— Усе залежить від того, який приклад молоді подаємо. Я мотивую молодих займатися спортом. Дай собі можливість стати кращим, прагни нових досягнень, будь професіоналом. Треба повірити у власні сили. Не перестану повторювати: головне — йти до мети й не зупинятися. Не зважати на перешкоди та втому, холод, голод. Узагалі потрібно бути голодним, щоб вгризатися в тернистий шлях до кращої версії себе і свого життя. Донині люблю ту справу, якою займаюсь. І не втомлююсь удосконалюватися щодня.
Фото – Дмитро Юрченко
