Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Дмитро з позивним «Кречет» служить у 19 бригаді. Вторгнення він зустрів зі своїми побратимами, а після переходу на HIMARS продовжив виконувати бойові завдання.
Історію бійця опублікували на сторінці 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара».
Нині, після важкого поранення, військовий займається впровадженням бойового досвіду та розвитком інновацій у бригаді.
Свій військовий шлях Дмитро розпочав після навчання на військовій кафедрі. 2017 року він проходив збори у «Святій Варварі», після чого вирішив залишитися в бригаді та підписав контракт.
Одразу потрапив до бойового підрозділу, де став начальником пускової установки «Точка-У».
За словами військового, до повномасштабного вторгнення служба була насичена інтенсивною підготовкою та постійними ротаціями. У Хмельницькому він проводив лише кілька місяців на рік.
Такий досвід дозволив швидко адаптуватися до виконання бойових завдань.
«Мені немає куди повертатися»: боєць із Авдіївки провів понад чотири місяці в оточенні
Напередодні великої війни контракт Дмитра добігав кінця. Він планував звільнитися, однак, коли стало зрозуміло, що вторгнення неминуче, підписав новий.
«Щоб зустріти війну зі своїми людьми на своїй пусковій. По суті, я всю війну пройшов на цій посаді», — розповідає «Кречет».
Улітку 2022 року військовий разом із побратимами пройшов навчання на американських реактивних системах залпового вогню HIMARS.
Бригада отримала другу партію цих машин. Перехід на нову техніку, за словами Дмитра, не був надто складним: принцип виконання завдань залишився тим самим, змінився переважно інтерфейс системи.
Англійська мова спочатку давала перевагу молодшим військовослужбовцям, які краще нею володіли. Проте з часом усі опанували інтерфейс і запам’ятали призначення кнопок.
Під час виконання бойових завдань Дмитро був важко поранений. Тоді російські війська мали перевагу в розвідувальних безпілотниках у тилу Сил оборони.
Після того як українські військові завершили роботу та готувалися до вечірнього маршу, противник помітив їх біля машини й завдав удару.
Росіяни шукали, але не знайшли: десантник врятував побратима й два місяці ховався під носом у ворога
Завдяки вчасній евакуації та роботі кваліфікованих хірургів лікарям вдалося врятувати йому ногу.
Вдалося зберегти також нерви та судини. Водночас відновлення було тривалим: перші дев’ять місяців Дмитро не міг навіть стати на ноги.
Повернення до служби давалося непросто. Бажання знову долучитися до бойової роботи змінювалося, однак згодом йому запропонували нову посаду, пов’язану з роботою над документами та впровадженням досвіду.
Після поранення Дмитро також одружився. Весілля відбулося через три місяці після його повернення.
Нині «Кречет» обіймає посаду начальника групи вивчення та впровадження досвіду.
Він пояснює, що в армії досі недостатньо налагоджені процедури впровадження інновацій. Поки розробляються рішення, проходять погодження та зміни, а навчальні центри готують військових, ситуація на фронті встигає суттєво змінитися.
Саме тому в підрозділах створюють відповідні посади та відділи, які мають забезпечувати системне засвоєння бойового досвіду.
Одне з головних завдань — зробити так, щоб військовослужбовці, які приходять на заміну, вже мали необхідні знання та підготовку.
«Те, що робиться, по суті, горизонтальними зв’язками, неформально, — ми маємо створити систему, яка буде працювати і без нас, створити армію майбутнього», — пояснює Дмитро.
Серед успішних проєктів, до яких долучився військовий, — створення підрозділу БПЛА-перехоплювачів. На це знадобився приблизно рік, фактично починали з нуля.
Ідея виникла після ворожого удару. У бригаді прагнули захистити особовий склад від розвідувальних безпілотників противника, адже штатні засоби на той час виявилися неефективними проти таких цілей. РЕБ, як пояснює Дмитро, вирішував дещо інші завдання.
«Думав, що в армії всім байдуже, а тут навпаки»: як у бригаді допомогли Едуарду адаптуватися до служби
Тоді саме починався активний розвиток FPV-перехоплювачів, причому найпростіших моделей. У бригаді взялися формувати відповідний підрозділ, хоча фахівців із роботи з дронами на той момент практично не було.
Доводилося багато навчатися, співпрацювати з іншими бригадами, а згодом виїжджати на схід і працювати там.
Пізніше підрозділ створили офіційно, що значно полегшило роботу. Військові перейшли на обрану модель перехоплювачів, після чого з’явилися й результати.
Військові мають необхідну підготовку, налагоджену систему роботи та здатні діяти автономно.
Вирвався з окупації та пережив 12 КАБів, щоб поквитатися з окупантами: історія аеророзвідника «Сокола»
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
