Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Він змінив столичний ресторан на військову кухню, але не зрадив професію: старший кухар 152-ї бригади Богдан прагне, щоб військові були ситими й задоволеними.
Історію бійця опублікувала на своїй Facebook-сторінці 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри.
Попри зміну обставин, чоловік зберіг головний принцип своєї професії: їжа має не лише втамовувати голод, а й приносити задоволення.
Свій професійний шлях Богдан обрав після дев’ятого класу. Точні науки його не надто захоплювали, натомість він прагнув займатися творчою справою.
На вибір вплинули розповіді друга, який навчався на кухаря-кондитера. Так Богдан вступив до технікуму, а згодом уперше потрапив на професійну кухню.
Починав із найпростіших завдань, поступово опановував тонкощі професії та здобував досвід.
Не бере зброї, але йде туди, звідки не всі повертаються: історія «Святого»
Зрештою він став шеф-кухарем одного зі столичних ресторанів. Однак важливі зміни в його житті відбулися не лише в професійній сфері.
У 25 років Богдан випадково перечитав листа, якого написав самому собі у вісімнадцять. У ньому було десять життєвих цілей, але виконаною виявилася лише одна.
«Ні сім’ї, ні квартири, ні машини… Мене тоді дуже сильно переклинило», — згадує чоловік.
Після цього Богдан кардинально переглянув свої пріоритети. За рік він одружився, ще за два став батьком, придбав власне житло й автомобіль. Найбільша його радість сьогодні — чотирирічна донечка, яка вже навчилася самостійно телефонувати татові.
«Буває, мама залишить телефон, а донька його розблокує і дзвонить. У такі моменти найбільше хочеться бути поруч із любимими», — розповідає Богдан.
До кухарської справи він досі ставиться як до творчості. Для нього продукти — це фарби, з яких можна створювати різноманітні кулінарні композиції.
«У мене є продукти — вони як фарби. Помідор — червона, кріп — зелена, баклажан — пурпурна. Я дивлюся на них і думаю, яку картину я хочу сьогодні намалювати», — пояснює кухар.
Цей підхід Богдан зберіг і під час військової служби. На армійській кухні немає ресторанної атмосфери, а щоденна робота потребує значних фізичних і моральних сил.
Водночас він не сприймає приготування їжі для військовослужбовців як звичайне виконання обов’язків.
«Якщо є можливість зробити не просто кашу, а приготувати щось смачніше — ми це зробимо. Хочеться, щоб хлопці ввечері лягали спати ситими й задоволеними», — каже Богдан.
Він розуміє, наскільки важливими під час війни залишаються звичайні людські потреби.
Гаряча їжа та знайомі смаки допомагають військовим бодай на кілька хвилин відволіктися від щоденного напруження.
Пережив підрив на міні й тривалу реабілітацію: історія бійця, який прагне повернутися до служби
Обов’язки старшого кухаря не обмежуються приготуванням страв. Богдан організовує роботу колективу, навчає нових військовослужбовців і допомагає вирішувати непорозуміння.
За його словами, з роками він навчився уважніше ставитися до людей і власних рішень, адже злагоджена робота кухні передусім залежить від команди.
Раніше АрміяInform розповідала історію бійця 30 ОМБр Костянтина Власенка, який продовжував виконувати завдання навіть після втрати обох ніг, тримаючи понад 490 діб позицію.
