Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Кіборг повернувся із-за кордону, щоби захищати свою країну.
Сергій народився 25 квітня 1980 року в молдовському місті Чадир-Лунга. Дитиною разом із матір’ю переїхав до України. Родина оселилася на Рівненщині у селі Підлужне. Хлопець навчався у Великолюбаській школі, а згодом здобув фах муляра-штукатура у Костопільському професійно-технічному училищі № 14.
Після строкової служби в аеромобільних військах Сергій повернувся до мирного життя. У 2005 році одружився. Працював на будівництві в Україні та за кордоном, облаштовував власний будинок, виховував дітей, дбав про родину. Любив тишу і природу. Цікавився історією.
Із серпня 2014-го до вересня 2015 року брав участь у бойових діях на Донеччині. Однією з героїчних сторінок його військової служби стала оборона Донецького аеропорту. Сергій обороняв із побратимами з 80-ї аеромобільної бригади об’єкт, який став символом незламності українських воїнів.
Згодом вступив до Національного університету «Львівська політехніка». Здійснив свою мрію про вищу освіту — у 2020 році здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Екологія».
Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, Сергій перебував у Чехії на заробітках, працював далекобійником. Та ухвалив рішення захищати Україну. Наприкінці березня вночі повернувся додому — і вже зранку пішов до військкомату. Для чоловіка не існувало іншого вибору, окрім як знову взяти до рук зброю та боронити рідну землю.
Приєднався до 5-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Служив заступником командира бойової машини та навідником-оператором.
Молодший сержант Сергій Генов загинув 19 грудня 2022 року в районі селища Майорськ на Донеччині в результаті ворожого прицільного танкового обстрілу. Воїну назавжди 42 роки.
Друзі та побратими пам’ятають його як людину, яка ніколи не залишалася осторонь, завжди була готова допомогти та підтримати. Він умів брати відповідальність на себе, мав повагу серед військових і був прикладом відваги та професіоналізму. Побратими говорили, що на передовій Сергій був одним із тих, на кого можна було покластися за будь-яких обставин.
Дружина Лілія згадує Сергія як чесну, відкриту, добру і мужню людину, справжнього борця за справедливість. Його віра в перемогу, оптимізм і любов до України допомагали рідним долати труднощі та не втрачати надію навіть у найважчі часи.
За час служби із 2014 року Сергій Генов нагороджений відзнаками: «За оборону Донецького аеропорту», «За військову доблесть», «За хоробрість в бою», «Знак пошани». За особисту мужність, самовідданість і вірність військовій присязі захисникові посмертно присвоєно орден «За мужність» ІІІ ступеня.
У чоловіка залишилися дружина, двоє дітей та мати. Для них він назавжди — люблячий чоловік, турботливий батько і син. Для побратимів залишається надійним другом і воїном. Для України — Героєм, який віддав життя за її свободу та незалежність.
Сергія Генова поховали в селі Велика Любаша на Рівненщині.
Діана Горбачук
Фото надані дружиною
За матеріалами: Костопільська міська рада, Національний університет «Львівська політехніка»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
