Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Бригада підтримки — це не лише загородження та фортифікації.
Це ще й підтримка бойових підрозділів безпосередньо на полі бою. Мінування переднього краю, проходи у ворожих мінних полях — все це небезпечна, але дуже важлива робота інженерів, девіз яких: «попереду перших».
АрміяInform розповідає історію бійця 91 окремої Охтирської бригади підтримки з позивним «AC/DC», який пройшов контрнаступ на Півдні та разом з бойовими підрозділами заходив на Білгородщину.
«Дружина казала, що я і в армії знайшов собі рок-н-рол»
«Якось підрив заряду нашої УР-77 викликав ланцюгову реакцію і розірвалося усе мінне поле. Якби це знімали на дрон, то були б кадри, схожі на апокаліпсис», — згадує один з моментів своєї служби військовослужбовець 91 бригади підтримки Дмитро на позивний «AC/DC».
Свій позивний він отримав не випадково. Працюючи на машині для розмінування УР-77, Дмитро завжди вмикав колонку з піснями рок-гурту AC/DC, так і з’явився позивний.
У військо Дмитро пішов добровольцем на самому початку широкомасштабного вторгнення. У ніч з 24 на 25 лютого 2022 року він разом із друзями-футбольними фанатами з Дніпра вирішував, куди йти. Хлопці потрапили до бойової бригади, а Дмитро через відсутність військового квитка затримався, і згодом опинився в навчальному центрі, де готували інженерів.
«Як виявилося, я знайшов себе тут. Дружина казала, що я і в армії знайшов собі рок-н-рол. Найвеселіше місце в інженерних військах — це робота на „УРці“», — згадує Дмитро.
«УРка» — це самохідна реактивна установка УР-77, призначена для розмінування. Вона має спеціальний заряд масою до 900 кг тротилу та гальмівний трос у 450 метрів. Після запуску все навколо розривається, створюючи прохід.
«Кілзони», фортифікації та антидроновий захист: як інженери 91 бригади підтримки облаштовують оборонні рубежі
Від Херсонщини до Білгородщини: нестандартне застосування техніки
Першим бойовим хрещенням для Дмитра стала Херсонщина в районі Давидового Броду. Вже в перший день розвантаження підрозділ потрапив під ворожий обстріл фосфором. Каже, що той феєрверк він запам’ятав на все життя.
Далі були херсонський контрнаступ та складна операція на Запоріжжі під Роботиним. Там перед інженерами стояла надскладна задача — зробити проходи у ворожих мінних загородженнях для підрозділів, які йшли в наступ.
«У нас задача була дійти до Пологів. Саме ми мали пройти ворожі рубежі замінованими полями. Ми робили по декілька виїздів на день. Але було дуже важко. Заміновано було все, що тільки можна. Складно було підійти на ту відстань, яка була потрібна для нашої роботи. Ми дуже сильно готувалися до цього. Вся техніка, весь особовий склад. Все планували. Задачу ми всі знали на пам’ять. Але на жаль, не вийшло зробити усе», — згадує Дмитро.
УР-77 періодично доводилося використовувати нестандартно. Іноді це було сплановано, а іноді й випадково.
«Якось була у мене задача зробити прохід. Але вийшло так, що ми кинули заряд трохи не туди і накрили бліндаж. Але як потім з’ясувалося, то був дуже великий бліндаж і там було багато ворожої піхоти. Потім комбат підрозділу, в інтересах якого ми працювали, вручав мені нагороду. Бо якщо б вони послали людей зачищати той бліндаж, то було б багато жертв. А так вони зайшли і лише познімали зброю з уже мертвих окупантів», — розповідає боєць.
А під час операції на Білгородщині, коли на ворожу територію заходили підрозділи Шейха Мансура, РДК та Легіону «Свобода Росії», у Дмитра була дуже цікава задача — не зробити прохід у мінних полях, а знищити певну будівлю.
«Ця будівля використовувалася, як пункт зв’язку. Вона була вся в ретрансляторах, антеннах. Ми зайшли та рознесли її. Вона розлетілася на шматки. Щоправда, на відході нашу машину уразив ворожий „Ланцет“. Тому далі всьому екіпажу доводилося виходити самостійно», — згадує «AC/DC».
Екіпажу вдалося без втрат залишити ворожу територію. А за цю операцію Дмитра нагородили «Золотим хрестом».
«За тиждень насипали 3 тисячі мін і загнали ворога в “кілзону”»: як інженери 91-ї бригади підтримки перетворили дрони на інструмент дистанційної війни
«Попереду перших»
Однак зараз ситуація на полі бою сильно змінилася. Через велику кількість дронів в повітрі, використовувати УР-77 стало практично неможливо. Тому Дмитро здебільшого працює, як сапер. Встановлює різні загородження — єгоза, малопомітні перешкоди, міни ТМ-62, ОЗМ. Досить часто його група працює безпосередньо на лінії бойового зіткнення.
«Чомусь багато хто думає, що інженери працюють в більш безпечних умовах. Але це не так. Наш девіз — „попереду перших“. Наприклад, піхота сидить на СП-шках. А у нас задача — обтягнути їх єгозою. Тобто ще ближче підходити до ворога. Ми буквально за кілька хвилин встигаємо вискочити, натягнути єгозу та ще й ОЗМ (протипіхотна міна) поставити. Так що робота ця дуже важка. Але й потрібна. На скільки ми зможемо все „затягнути“, на стільки ми зможемо затримати ворога», — говорить Дмитро.
Щоправда зараз він відновлюється після кульового поранення. Тому очолює групу прикриття для хлопців, які встановлюють та ремонтують антидронові сітки над дорогами. Його група вже збила 6 ворожих дронів, полюючи на «Ланцети», «Молнії» та FPV-дрони. Проте сам Дмитро говорить: як тільки повноцінно відновиться, одразу повернеться до своєї саперної групи.
