Це стало наслідком перерізання Силами оборони основних логістичних шляхів противника, якими забезпечувалося постачання півострова та угруповання країни-агресора на південному напрямку,…
Війна безпілотників давно стала щоденною реальністю фронту.
У батальйоні «Спалах» кажуть: навчитися керувати дроном може навіть людина без жодного досвіду — якщо є мотивація та потреба рятувати побратимів.
Кореспондент АрміяInform побував на командно-спостережному пункті батальйону безпілотних систем «Спалах» 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу та поспілкувався з начальником штабу з позивним «Перепел».
— Наскільки складно було організувати та налагодити роботу підрозділу?
— Сам батальйон сформувався на основі роти РУБпАК (рота ударних безпілотних авіаційних комплексів — авт.) , яка працювала в інтересах нашої бригади. Основу, так би мовити кістяк підрозділу складали люди, які вже мали певний досвід в цій роботі.
Далі ми лише масштабували підрозділ: долучалися нові люди через рекрутинг бригади, хтось переводився до нас бо вже знав когось з підрозділу і хотів працювати разом з тим кого знає, також доєднувалися нові люди за мобілізацією.
— На чому спеціалізується підрозділ? Глибинна розвідка чи більш ударні задачі на ЛБЗ?
— Спочатку все починалося геть без розвідки, як я Вам казав, основу батальону складали дронарі РУБпАК, головним завданням якої було знищення ворога безпосередньо на лінії зіткнення з використанням ударних засобів.
Станом на сьогоднішній день, основним завданням підрозділу залишається все ж таки ударна робота на лінії зіткнення, але й по іншим складовим є відповідні екіпажі.
— Як веде себе противник у вашій смузі відповідальності?
— На сьогодні, механізованих штурмів з використанням броньованої техніки противника майже не фіксуємо. Зараз основне — це інфільтрація ворожої піхоти двійками, трійками, використання легкої автомобільної техніки типу «буханка», мотоцикли, баггі та квадроцикли.
— Як росіянам вдається інфільтруватися?
— Основна тактика дій противника — це КАБи, FPV-дрони, які намагаються перерізати нашу логістику та створити умови, за яких забезпечити позицію нашої піхоти на передньому краю займає більше часу.
На мій погляд так звана сіра зона від лінії боєзіткнення становить близько 20 км з обох сторін.
Нами було проведено аналіз даної ситуації, збільшено кількість екіпажів FPV для того, щоб збити наступальний потенціал окупантів.
— Чи вистачає засобів для ураження?
— Нажаль, хороших засобів реально не вистачає. Проблема не стільки в кількості засобів, а в їхній якості. Нам часто надходять борти, в яких умовно потрібно дороблювати або перероблювати відеопередавач, плати ініціалізації, яка може не спрацьовувати, або спрацювати на половині шляху до цілі.
Є певні хороші засоби, які працюють досить ефективно, але існує загальна черга на отримання цих засобів, і вона може розтягнутися до місяця.
На мій погляд, ми маємо займатися бойовою роботою, щоб якомога більше наносити втрат противнику, а не витрачати час на пошуки необхідних для цього засобів.
— Чи працює взаємодія між суміжними підрозділами на ЛБЗ?
— Комунікаця звичайно є, і працює досить ефективно. Ми взаємодіємо з різними підрозділами на своєму напрямку. Сьогодні вже майже немає ситуацій, умовно кажучи: «Якщо у сусіда горить хата, я буду стояти в стороні і спостерігати».
Всі об’єднані єдиною метою — знищувати якомога більше окупантів, тому якщо це необхідно, звичайно, ми підримуємо один одного і словом і ділом.
— Щось дивує Вас в діях противника?
— В цілому тактика росіян — брати кількістю, постійно відправляючи все нових і нових одноразових штурмовиків.
Бувають ситуації, що окупанти понесли втрати в нашій смузі відповідальності, починають розуміти, що на цьому напрямку вони «буксують», і тоді переносять свої штурмові дії на ділянку оборони наших суміжників, але це не дає результат, бо ми перебуваємо в постійній взаємодії з побратимами, все бачимо і реагуємо відповідно.
Також, противник вдосконалює маскування, до прикладу: окупанти почали виготовляти з монтажної піни манекени дерев, в середину яких вбудовують засоби зв’язку, встановлюють їх ближче до передової.
Ще дивує, що ворог повільно вмирає (сміється).
Були ситуації, що одного росіянина може уразити декілька дронів, а він продовжує йти з пораненнями. Можливо, їх перед виходом на штурм накачують психотропними чи наркотичними засобами.
— Чи сварите Ви свого бійця, якщо він втратив дрон під час роботи?
— Чесно скажу, так, але в залежності від конкретної ситуації. В нас є відео з кожного борта, ми проводимо аналіз втрати дрона.
Якщо ми бачимо, що цей борт, наприклад, збив ворог — це одне, але якщо я бачу, що пілот умовно переплутав кнопки і просто втратив дрон, то як тут не сварити?
— Скільки часу необхідно для підготовки пілота FPV?
— Щоб отримати готового пілота, який зможе базово літати, потрібно мінімум 6 місяців, а для того щоб він міг працювати самостійно на тому рівні, який від нього ми вимагаємо, необхідно близько 7-8 місяців.
— Чи можливо людині без досвіду навчитися літати на БПЛА? Чи є обмеження по віковій категорії?
— Я наведу реальну піхотну історію, яка трапилася в іншому підрозділі нашої бригади. Боєць досить поважного віку близько 60 років займався такелажною роботою, тягав тачку з їжею, БК, водою до точки звідки дронарі доправляли за допомогою важких дронів вантаж на позицію піхотинцям.
Трапилася ситуація, що один з операторів дрона отримав поранення, і не міг продовжувати роботу.
Бійцю, який возив тачанку з провізією кажуть: «Друже, треба доставити цей вантаж на позицію, там наші хлопці, які на нього розраховують, а доки зайде зміна, замість пораненого дронаря ми втратимо забагато часу».
І цей боєць спокійно сідає за пульт керування дрона, йому пояснюють як все працює, він за пару годин читає інструкцію, а потім бере й успішно доставляє вантаж дроном під коригуванням досвідченого оператора.
Цей приклад продемонстрував, що мотивація та бажання не обмежуються за віком.
— Як відбувається процес підготовки оператора БПЛА?
— Першочергово — проходження БЗВП, люди які долучаються через центр рекрутингу бригади або потрапляють в підрозділ по розподілу через ТЦК, прибувають в наш центр підготовки, де з ними працюють інструктори з безпосереднім бойовим досвідом та відповідними навичками.
Після завершення базової підготовки, розпочинається фахова: ми даємо навички тактики протидії ворожим БПЛА, переміщення в групах, заходити та виходити з позиції, як працювати з різними типами вибухівки, та в обов’язковому порядку — тактична медицина.
Я Вам скажу більше, процес навчання не припиняється навіть після тривалої бойової роботи.
Після виходу з позиції та відпочинку, наші бійці продовжують тренуватися та відпрацьовувати свої навички на полігоні.
— Чи замінять в майбутньому дрони людину на передовій?
— В майбутньому, я вважаю, що, можливо, так. Великий дрон буде доправляти менший, а якщо це вдастся взяти під контроль штучним інтелектом, то, можливо, роль людини на передовій вдастся звести до мінімуму.
Це може спрацювати за умови, що засобів для знищення окупантів буде достатньо.
— Яку б річ ви б хотіли покращити в роботі підрозділу?
— Нарощувати спроможності та забезпечення, і щоб якісних дронів було в достатній кількості і в усіх підрозділах.
До прикладу, якщо в мого дронаря під час роботи пошкоджено борт, то потім він бере й ремонтує цей дрон, бо іншого на заміну в нього може і не бути прямо зараз.
Це, доречі і про мотивацію: якщо боєць бачить, що в іншому підрозділі кращі умови по забезпеченню, в його голові виникає думка: «А чим я гірший, щоб працювати так само, може, перевестись»?
Це може призвести до того, що в деяких механізованих підрозділах не буде досвідчених дронарів, бо вони підуть, а нові люди, які прийдуть на заміну, не встигатимуть адаптуватися до реалій фронту.
