Проте реальність значно масштабніша. Сьогодні цей навчальний заклад є інтелектуальним центром оборони, що готує фахівців, без яких неможлива сучасна війна. Офіцери бойового…
Почесні найменування пов’язують сучасні військові частини з видатними діячами, місцевостями чи визначними подіями української історії.
Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія.
10 листопада 2000 року Президент України присвоїв Львівському військовому інституту при Національному університеті «Львівська політехніка» ім’я видатного українського військового та політичного діяча, гетьмана Петра Сагайдачного.
З 1 вересня 2009 року, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 року № 467, військовий інститут виведено зі складу Національного університету «Львівська політехніка» і перетворено в Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Петро Конашевич-Сагайдачний — видатний український політичний, державний та військовий діяч, полководець, гетьман реєстрового козацтва. Саме йому належить першочергова роль в історії героїчних військових походів козаків першої чверті XVII ст. За гетьмана була сформована дисциплінована, добре вишколена армія та склалась своя козацька школа воєнного мистецтва, в межах якої були досягнуті значні успіхи в розвитку як стратегії, так і тактики.
Сагайдачний був новатором військової справи, зокрема саме він запровадив фламандський стрій, приділяв увагу вишколу та озброєнню піхоти, а також застосовував легку і маневрену артилерію. Гетьман був чи не першим воєначальником, хто почав активно застосовувати у військовій тактиці проти ворога засадні та зустрічні бої. Полководець вважав, що перемогу можна здобути лише рішучими наступальними діями. Саме тому, на противагу західноєвропейській стратегії, він прагнув уникати недоцільного маневрування тилами противника та облоги фортець, а обирав за основу своїх дій швидкий і несподіваний маневр з метою створення для своїх військ найбільш сприятливих умов. Важливу роль відігравало й масштабне використання заходів інженерного забезпечення бою. Зокрема, під час Хотинської війни за досить короткий строк козаки побудували незвичні для того часу споруди «бліндажного» типу, які витримували понад 5 годин гарматного обстрілу.
Разом із тим, саме завдяки Сагайдачному українське козацтво навчилося вести інтенсивний вогонь підвищеної щільності.
Війни та перемоги, які здобуло козацьке військо в цей період, зокрема похід 1618 року на москву та Хотинська битва 1621 року, сприяли перетворенню Війська Запорозького на реальний і могутній чинник світової політики. Саме тому ім’я гетьмана Сагайдачного до сьогодні є одним із найчастіше згадуваних серед гідних наслідування визначних особистостей вітчизняної історії.
