ТЕМИ
#Нові контракти #Втарти ворога #Відео #Повернення з СЗЧ

Сержантське лідерство, сучасна роль ВСП і військовий шлях Тараса Ковальчука

Новини
18 Листопада 2026, 10:00
Прочитаєте за: 7 хв.
Google logo Підпишись на нас в Google

«Дисципліна не повинна будуватися на страху — авторитет маєш заслужити щоденною роботою, справедливістю та власним прикладом».

Боєздатність кожного підрозділу залежить від щоденної роботи: підготовки військових, виконання завдань, дотримання дисципліни та вміння діяти разом. Левова частина цієї відповідальності лежить саме на сержантах. Вони працюють пліч-о-пліч із солдатами, знають їхні можливості та проблеми, пояснюють рішення командування і власним прикладом показують, якою має бути служба.

Для головного сержанта Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України Тараса Ковальчука основою цієї роботи є довіра. За його плечима — понад десятиліття військової служби, миротворча місія в Ліберії та служба під час повномасштабної війни. Він переконаний: повагу підлеглих потрібно заслужити щоденною роботою, справедливістю та готовністю брати відповідальність.

Вашій увазі — інтерв’ю з Тарасом Ковальчуком про його шлях у війську, сучасну роль ВСП у війні, лідерство, підтримку побратимів і людяність, яку важливо зберігати навіть у найскладніші часи.

— Тарасе, яким було ваше дитинство? Що вплинуло на вибір життєвого шляху?

— Моє дитинство було звичайним, як у багатьох полтавських хлопців мого покоління. Мав свої мрії, захоплення, уявлення про майбутнє. У юності ще не до кінця розумів, яким буде мій шлях, але завжди поважав людей, які вміють брати на себе відповідальність, не бояться труднощів і готові допомогти іншим. Розумів, що для мене важливо займатися справою, яка має сенс і приносить користь людям та державі.

— Коли вирішили пов’язати життя з армією?

— Це було поступове усвідомлення. Мене приваблювали військова дисципліна, відповідальність, командна робота та можливість бути частиною колективу, де кожен залежить від іншого. Коли прийшов до Збройних Сил України, ще не знав, скільки випробувань попереду, яких людей зустріну і які уроки отримаю. Згодом військова служба стала способом життя. Нині, маючи 13 років служби за плечима, можу впевнено сказати: свій вибір зробив свідомо і жодного разу про нього не пошкодував.

— У 2015–2016 роках ви брали участь у миротворчій місії в Ліберії. Як потрапили до українського контингенту і чим запам’яталися перші дні в Африці?

— До складу контингенту потрапив від Військової служби правопорядку після необхідного відбору та підготовки. Це була можливість отримати міжнародний досвід, перевірити професійні навички й побачити, як військові різних країн працюють у межах спільної місії. Ми розуміли, що представляємо всю Україну. Перші враження були дуже сильними: інший клімат, природа, культура, побут і ритм життя. Спека та висока вологість вимагали адаптації. Але найбільше вражало усвідомлення того, що перебуваєш у країні, яка пережила страшні випробування, і твоя присутність там має важливу мету.

— Що з тієї місії пам’ятаєте досі?

— Найбільше вразило, наскільки сильно війна змінює життя звичайних людей. Попри складні умови, вони працювали, виховували дітей, будували плани. Особливо запам’яталися діти: усміхалися, гралися, раділи простим речам. Перед нашим поверненням до України я зустрів місцевого хлопчика, якому було приблизно 13 років. Побачив, що він без взуття, і подарував йому свої кросівки. Ви навіть не уявляєте, скільки радості було в його очах. Приблизно через годину хлопчик приніс мені пакет манго — і від щирого серця мені подарував. І його подарунок став для мене набагато ціннішим, ніж просто пакет фруктів. Цей епізод нагадав, що доброта не залежить від достатку, національності чи місця народження. Людяність не має кордонів. Після таких моментів особливо гостро розумієш, заради чого потрібно берегти мир: щоб діти могли мріяти, навчатися, гратися і не знати, що таке війна.

— Яким для вас був ранок 24 лютого 2022 року?

— Коли стало зрозуміло, що росія розпочала повномасштабне вторгнення, сумнівів уже не залишилося: почалася велика війна. Для військовослужбовця це означало необхідність діяти, виконувати поставлені завдання та бути готовим до будь-якого розвитку подій. Звичайно, була тривога за дружину, яка на той момент була вагітна, за рідних, країну, побратимів. Але військова служба вчить у критичний момент зібратися, зосередитися та виконувати свою роботу. Тоді особливо гостро усвідомив, як багато залежить від відповідальності кожного з нас.

— Які моменти повномасштабної війни залишаються в пам’яті найбільше?

— Ті, коли розумієш справжню ціну людської підтримки. У критичних ситуаціях швидко зникає все другорядне. Починаєш інакше оцінювати людей, їхні вчинки та слова. Іноді достатньо простого жесту, вчасної допомоги або готовності взяти на себе частину чужої відповідальності, щоб зрозуміти, що таке справжня команда. Для мене дуже важливо знати, що поруч є люди, яким можна довіряти. Саме такі моменти залишаються з тобою надовго.

— Ви вже чимало років служите саме у ВСП — чому саме ця структура? Чим насправді займається Військова служба правопорядку, особливо під час війни?

— Військова служба правопорядку — це спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, яке забезпечує порядок, військову дисципліну та керованість у війську. Я пов’язав свою службу з Військовою службою правопорядку, тому що розумію важливість цієї роботи. Боєздатність армії залежить не лише від озброєння, техніки та підготовки особового складу. Вона також залежить від дисципліни, організованості та дотримання законності. Під час війни завдання ВСП набувають особливої ваги. Це забезпечення правопорядку у військовому середовищі, протидія правопорушенням, розшук військовослужбовців які самовільно залишили військові частини, участь у заходах із забезпеченням військової дисципліни, захист прав військовослужбовців у межах повноважень та виконання інших визначених законодавством завдань. Я завжди наголошую, що Військова служба правопорядку — це не лише контроль і відповідальність. Це насамперед служба, яка допомагає підтримувати порядок у військовому колективі та забезпечувати його належну організованість.

— Сержантів називають хребтом армії. Що стоїть за цими словами у щоденній службі?

— Сержантська ланка найближче працює з особовим складом. Вона щодня впливає на підготовку, дисципліну, морально-психологічний стан і згуртованість людей. Офіцер визначає завдання та організовує управління, а сержант значною мірою забезпечує практичне виконання цих завдань у підрозділі. Він знає своїх людей, їхні можливості, сильні та слабкі сторони. Сильний сержантський корпус — це підготовлені, відповідальні й умотивовані військовослужбовці, здатні самостійно діяти в межах повноважень, навчати інших і підтримувати дисципліну. Від професійності цієї ланки безпосередньо залежить боєздатність підрозділу. Якщо сержантська ланка працює професійно, підрозділ стає більш організованим, згуртованим і боєздатним.

— Як сержанту вибудувати взаємодію між командуванням і солдатами? Чи має він відстоювати позицію підлеглих?

— Безумовно. Основою такої взаємодії є повага, довіра та професіоналізм. Сержант повинен розуміти рішення командування, доводити їх до особового складу й контролювати виконання. Водночас він має чути людей, знати їхні проблеми та потреби. Якщо підлеглий має обґрунтоване зауваження або пропозицію, це не можна ігнорувати. Інформацію потрібно конструктивно донести до командування. Відстоювати інтереси особового складу не означає протиставляти себе командирам. Це означає бути відповідальним представником підрозділу, який дбає і про виконання завдань, і про людей.

— Чим відрізняється сержант, якого поважають, від того, якого лише бояться?

— Справжній лідер не вимагає від інших того, чого сам не готовий робити. Він бере відповідальність, дотримується власних принципів і залишається прикладом для підлеглих. Сержанта, якого бояться, можуть слухатися через посаду, звання чи можливість покарання. Сержанта, якого поважають, слухають, тому що довіряють. Знають: він не підведе, не залишить людину сам на сам із проблемою, буде справедливим і вимогливим до всіх, починаючи із себе. Я переконаний, що дисципліна не повинна будуватися на страху. Її основа — свідоме ставлення до служби, взаємна повага та розуміння відповідальності.

— Як знайти підхід до військового, який старший за вас або має більший бойовий досвід?

— Універсального рецепта немає. Кожна людина має власний характер, досвід, життєві обставини й мотивацію. Насамперед потрібно ставитися до неї з повагою. Не варто доводити свій авторитет гучними словами чи посадою. Водночас повага не скасовує вимогливості. У військовому колективі мають бути чіткі правила, дисципліна та відповідальність для кожного незалежно від віку чи звання. Я намагаюся спочатку зрозуміти людину, вислухати її, оцінити досвід і знайти підхід. Авторитет не призначається наказом — його потрібно заслужити щоденною роботою, справедливістю та власним прикладом.

— Який Тарас Ковальчук поза військовою формою? Що допомагає відновлювати сили?

— Насамперед я звичайна людина, для якої важливі родина, близькі та прості життєві радощі. Після напружених днів найбільше ціную можливість провести час із дитиною, побути з рідними, поспілкуватися й хоча б ненадовго відволіктися від службових питань. За роки служби починаєш особливо цінувати спокійний вечір, щиру розмову, усмішку близьких. Саме це допомагає відновлювати сили. Військова форма — це важлива частина мого життя, але вона не визначає мене повністю. Насамперед я людина, яка має свої почуття, переживання, мрії та відповідальність перед близькими.

— Як війна змінила ваше ставлення до людей?

— Став більше цінувати людяність, чесність, відповідальність і вірність своєму слову. Для мене дуже важливо, щоб слова людини не розходилися з її вчинками. Війна перевіряє дружбу, побратимство, характер і принципи. Найважче приймати зраду, свідоме нехтування життям інших, байдужість до чужого болю та безвідповідальність, особливо коли від твоїх рішень залежать люди. Водночас переконаний: навіть у найскладніші часи потрібно зберігати гідність і не дозволяти війні забрати у нас людяність.

— Якою бачите українську армію після війни? Що потрібно для розвитку сержантського корпусу?

— Бачу її сучасною, професійною, технологічною та добре організованою. Армією, яка врахувала уроки цієї війни, має якісну підготовку, сучасне озброєння, ефективне управління та сильний сержантський корпус. Сержант має бути підготовленим лідером, наставником і професіоналом із необхідними знаннями, повноваженнями та відповідальністю. Для цього потрібно вдосконалювати військову освіту, професійну підготовку, систему кар’єрного зростання та обміну досвідом. Українське військо має унікальний бойовий досвід. Наше завдання — правильно його використати, зберегти найкращі традиції та побудувати систему, в якій професіоналізм і людська гідність будуть основою служби.

— Україна переможе?

— Так. Я в цьому переконаний. Перемога не приходить сама собою. За нею стоять щоденна праця військовослужбовців, мужність захисників, підтримка суспільства, єдність народу та допомога партнерів. Ми вже заплатили надзвичайно високу ціну за право бути вільними. Тому маємо продовжувати боротьбу, підтримувати одне одного й робити все можливе для наближення перемоги. Я вірю в Україну, в український народ і наших військових. Ми обов’язково вистоїмо.

Полтавський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Обговорити статтю:

В Олешках перебувають близько 1300 місцевих мешканців — їм критично бракує харчів та медикаментів
В Олешках перебувають близько 1300 місцевих мешканців — їм критично бракує харчів та медикаментів

Ситуація в тимчасово окупованих Олешках критична, російські окупанти покинули місцевих мешканців напризволяще та не надають жодної допомоги.

«Уявляю Пєскова, який зі зварювальним апаратом лагодить арку»: речник ВМС розповів, як удар по Кримському мосту вбив російську логістику
«Уявляю Пєскова, який зі зварювальним апаратом лагодить арку»: речник ВМС розповів, як удар по Кримському мосту вбив російську логістику

Після ураження Кримського мосту росіянам буде складніше перекидати солдатів на окуповані території.

«Головне — бережіть людей»: Михайло Драпатий привітав сержантів з їхнім професійним святом
«Головне — бережіть людей»: Михайло Драпатий привітав сержантів з їхнім професійним святом

Головнокомандувач ЗСУ генерал-майор Михайло Драпатий привітав сержантів з їхнім професійним святом.

Боєприпаси для F-16, ракети, дрони українського виробництва: підсумки 37-го «Рамштайну»
Боєприпаси для F-16, ракети, дрони українського виробництва: підсумки 37-го «Рамштайну»

У Брюсселі 17 листопада відбулося 37-ме засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн».

ВАКАНСІЇ
WorkUa Механік

від 50000 до 120000 грн

Вся Україна

42 ОМБр

RobotaUa Бойовий медик

від 20000 до 120000 грн

Кути

Військова частина А7126

RobotaUa Розвідник

від 20000 до 25000 грн

Київ

Військова частина А4682

RobotaUa Стрілець, Військова частина А7290

Лозова

Військова частина А7290

WorkUa Зовнішній пілот, оператор БпЛА

від 20000 до 120000 грн

Чернігів

119 ОБр Сил ТрО

RobotaUa Гранатометник

від 20000 до 120000 грн

Вся Україна

22 окремий мотопіхотний батальйон 92 ОШБр