У натовпі — студенти, айтівці, ветерани й військові у пікселі. За кілька метрів рекрутери пояснюють різницю між підрозділами та спеціальностями,…
Колись Андрій працював на м’ясокомбінатах, а тепер став командиром танкового взводу і нагороджений Срібним хрестом.
Про нього розповіли на сторінці 43-ї окремої механізованої бригади.
Раніше Андрій жив цивільним життям у рідному Дніпрі.
«Він понад 18 років працював обвальником на м’ясокомбінатах, встиг вивчитися на кухаря, а в Бердянську — навіть на бухгалтера. Проте доля розпорядилася інакше, повернувши його до коріння — адже дідусь Андрія колись теж був офіцером-зв’язківцем у танкових військах», — розповіли в бригаді.
У січні 2023 року Андрій пішов оновити дані до військкомату. Попри те, що він раніше не служив, його мобілізували. Почавши з «учебки», він швидко проявив себе, і йому запропонували офіцерські курси. Після навчання отримав звання молодшого лейтенанта.
З квітня 2023 року Андрій потрапив до 43-ї окремої механізованої бригади, яка саме тоді формувалася. За два роки служби він пройшов шлях до капітана та посади командира танкового взводу. Позивний «Кіндер» став його другим ім’ям на фронті.
У 43-й бригаді зазначили, що служба танкіста — це постійний баланс між майстерністю артилериста та відвагою штурмовика. Андрій пояснив, що танк стоїть у посадці й працює як арта за координатами на 9–10 км. Також танкісти виїжджають упритул до противника на 300 метрів або пару кілометрів, де бачать ціль у приціл.
Один із найуспішніших епізодів стався наприкінці 2023 року в районі Піщаного. Протягом двох днів екіпаж Андрія працював із закритої позиції по колонах окупантів.
«Заїхало 5 КАМАЗів — це дві ворожі роти. Ми тоді за два дні вистріляли понад 50 снарядів. Коли повернулися, ротний сказав, що ми поклали півтори роти живої сили. Снаряди підвозити не встигали».
За мужність та успішне виконання завдань Андрій був нагороджений «Срібним хрестом».
У лютому 2025 року танк Андрія вистежила російська «Зала» і спрямувала туди «Ланцет». Екіпаж встиг сховатися під деревами біля будинку, що врятувало життя. Основний удар прийшовся на дерева, але осколки залетіли у відкритий люк командира.
«Андрій дістав поранення — осколки посікли обличчя та очі. Наводчик і механік, на щастя, залишилися цілими», — повідомили в бригаді.
На питання, що його тримає в строю вже четвертий рік, Андрій відповів просто: характер. Він з тих, хто звик доводити справу до кінця. Його головна мотивація — завершити цю війну якнайшвидше.
«Я прийшов, щоб війна швидше закінчилась. Чим більше нас прийде, тим швидше ми їх виженемо. Якщо не ми, то хто?» — сказав військовий.
Для Андрія перемога — це передусім момент, коли перестануть гинути люди. Після війни він мріє про відпочинок, щоб відновитися морально, але розглядає можливість залишитися у війську — продовжити справу свого діда, але вже у вільній країні.
Повернувся з того світу, щоб полювати на «Шахеди»: драматична історія солдата Солохи
