Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Сержант Олексій з позивним «Алєкс» міг поїхати працювати до Лондона, але після початку повномасштабного вторгнення добровільно став до війська.
Сьогодні він — командир бойової машини БМ-21 «Град» у 148-й окремій артилерійській бригаді.
Історію бійця оприлюднили у 148-й окремій артилерійській Житомирській бригаді ДШВ.
До війни Олексій уже мав підготовлені документи для виїзду за кордон, пройшов співбесіду і планував виліт. Однак після перших місяців обстрілів і бомбардувань вирішив залишитися.
«Подивився на все це — і совість не дозволила сидіти вдома. Пішов до військкомату», — згадує він.
Спочатку — навчання, далі служба у 95-й бригаді. Згодом його реактивна батарея увійшла до складу 148-ї бригади. Після підготовки сержантів він працював на САУ «Паладін» на Запорізькому напрямку, виконуючи контрбатарейні завдання.
Згодом повернувся до свого підрозділу і став командиром БМ-21 «Град».
Один із бойових епізодів він згадує як момент, що змінив ставлення до життя. Після залпу поруч із позицією розірвався ворожий снаряд — уламки посікли техніку, але жоден із шести військових не постраждав.
«Снаряд прилетів просто між машинами. І нікого не зачепило. Це було диво», — каже військовий.
За його словами, на війні головне — повна концентрація під час виконання завдання.
Попри службу, Олексій постійно думає про родину — дружину і двох дітей. Водночас рішення залишатися на фронті він не змінює.
«Я відчуваю, що приношу користь. Поки від мене є користь — я служу», — наголошує він.
Після війни планує здобути офіцерське звання і повернутися до мирного життя вже з новим досвідом.
