Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
У Бучачі суд виніс вирок у справі про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України під час мобілізації.
Обвинуваченого визнано винним за ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України.
Як встановив суд, місцевий житель, працюючи монтажником у приватному підприємстві, упродовж серпня 2024-го — березня 2025 року систематично передавав у відкритий доступ інформацію про переміщення військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Зокрема, дані щодо місць, часу та маршрутів проведення мобілізаційних заходів на території Бучацької громади та Чортківського району.
Для реалізації свого умислу обвинувачений використовував мобільний телефон Huawei P40 (модель ANA-NX9) із конкретними ІМЕІ-кодами та Telegram-акаунт. Через адміністрування та активну участь у каналах з аудиторією близько 11 тисяч підписників він повідомляв про місця перебування мобільних груп ТЦК та СП.
Зокрема, лише 9 серпня 2024 року він двічі — о 7:25 та 10:10 — інформував користувачів про переміщення військовослужбовців під час проведення мобілізаційних заходів. Аналогічні повідомлення фіксувалися 10, 21, 27, 29 та 31 серпня, а також упродовж вересня, жовтня, листопада та грудня 2024 року і в січні-березні 2025 року. Повідомлення містили точні локації — зокрема, ділянки автодороги Тернопіль — Івано-Франківськ (Н-18), околиці міста, напрямки руху між населеними пунктами, включно із селами Переволока, Соколів, Сороки, Озеряни та Трибухівці.
Суд підкреслив, що така інформація відповідала дійсності та дозволяла особам, які намагалися уникнути мобілізації, завчасно змінювати маршрути пересування. Це, у свою чергу, створювало реальні перешкоди для виконання завдань із комплектування ЗСУ та інших військових формувань, знижувало ефективність мобілізаційних заходів і підривало обороноздатність держави в умовах воєнного стану.
Не зупиняло чоловіка також те, що більшість військовослужбовців ТЦК та СП є учасниками бойових дій, зазнали поранень та контузій на передовій, але продовжили служити українському народові в тилу.
Житель м. Бучача діяв не лише проти військовослужбовців ТЦК та СП, але й проти Збройних Сил України, Сил оборони України в цілому, держави України й українського народу.
Протиправні дії громадянина України фактично грали на користь російській окупаційній армії. Однак, цілком це усвідомлюючи, чоловік все одно продовжував неодноразово вчиняти їх.
Його злочинну діяльність припинили 12 березня 2025 року співробітники Служби безпеки України під час обшуку за місцем проживання фігуранта.
Під час слідства між обвинуваченим та прокурором було укладено угоду про визнання винуватості. Суд її затвердив, врахувавши щире каяття, відсутність судимостей та сприяння розслідуванню.
Вироком суду чоловіку призначено 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік і 6 місяців. На цей період він зобов’язаний регулярно з’являтися до органів пробації, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи та не виїжджати за межі України без дозволу.
Окрім того, суд застосував спеціальну конфіскацію — мобільний телефон, який використовувався для поширення інформації про пересування військових, передано у власність держави.
Раніше АрміяInform повідомляла, що українські суди почали виносити вироки нападникам на військовослужбовців ЗСУ з ТЦК та СП, паліям військових автомобілів, адміністраторам телеграм-каналів, які вели пропаганду проти ТЦК, і тим, хто наївно зливав у ТГ-канали місця перебування військових ТЦК.
Зокрема, суд у Дніпрі визнав винною в підриві обороноздатності держави підписницю каналу «Где повестки Днепр?».
