Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Свою війну Віктор з позивним «Альварес» почав у піхоті — помічником гранатометника в окремому стрілецькому батальйоні. Пройшов бої за Бахмут та Авдіївку.
Історію бійця опублікували на сторінці Повітряного командування «Схід» Повітряних Сил ЗСУ.
Він не чекав повістки, добровільно ставши до лав Збройних Сил України з першого дня.
Перший бойовий досвід — Бахмут. Бої за місто тривали, попри ворожі артилерійські й мінометні обстріли, обстріли КАБами.
Після обстрілів — штурми: російські підрозділи діяли малими групами, намагаючись просочитися між позиціями, зайти з флангів, закріпитися і розширити прорив. Часто — хвилями, без зупинки.
«Українська піхота не просто тримає оборону — вона ламає темп ворога, зупиняє його просування, виграє час для всієї лінії фронту.
Я знаю про хоробрість людей, які, попри малу відстань до противника, коли земля перед позицією рухається від вибухів і небо гуде від дронів, тримають рубіж», — каже Віктор.
Далі була Авдіївка. Тут ворог посилив тиск: масовані обстріли, постійні спроби прориву, використання бронетехніки, активна робота дронів.
Тактика противника — виснаження. Безперервний вогонь, після якого — штурм, але українські воїни трималися.
Віктор каже, що в цій зоні здійснювали ще сильніше контроль секторів, а злагоджені дії підрозділів і швидка реакція на зміну обстановки — усе це зривало плани і наступ ворога.
Піхота знову стояла до кінця. І він був серед тих, хто не відступив.
Згодом підрозділ, у якому він служив, було перекваліфіковано в зенітно-кулеметний.
Віктор став навідником. Каже, що навчання проходив у бойових умовах, а перші черги — по реальних цілях.
Саме у той період ворог почав активно застосовувати ударні безпілотники Shahed, намагаючись бити по містах і критичній інфраструктурі.
Сьогодні Віктор виконує завдання у складі мобільної вогневої групи ППО. Його екіпаж вже знищив 13 ворожих повітряних цілей: ударні дрони, а також інші безпілотники.
Зенітник каже, що ворог постійно змінює тактику. Дрони можуть летіти на мінімальній висоті, ховаючись за рельєфом і забудовою.
Або навпаки — підніматися високо, виходячи за межі ефективного ураження. Атаки часто комбіновані: кілька напрямків, кілька висот, хвилі запусків.
У відповідь ППО працює системно. Спочатку — виявлення. Далі — вихід мобільної групи на позицію.
І вже там, у темряві або на світанку, екіпаж чекає свою ціль.
«Розгортання екіпажу займає лічені секунди. Одразу робимо наведення — і вже летить черга куль, яка зупиняє ворожий дрон у небі», — сказав боєць.
Попри зміну напрямку служби, суть для Віктора залишається тією ж.
Він — піхотинець, який тримав позиції під Бахмутом, а сьогодні тримає небо.
Його мотивація — захист рідних і близьких. Родина пишається ним і чекає.
Як повідомляла АрміяInform, працюючи за кілька кілометрів від лінії фронту, розрахунок Олександра приземлив 9 ворожих цілей.
