Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Український військовий із позивним «Вінстон» під час виходу на пошук дрона виявив двох російських окупантів, які сховалися у водостічній трубі.
Зав’язався ближній бій, що завершився ліквідацією противника.
Про історію бійця розповіли на сторінці 101 окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ.
Володимир потрапив до бригади ще у 2016 році під час строкової служби. До призову працював у Державній службі з надзвичайних ситуацій на Черкащині. Він спеціально попросився саме до цієї частини, хоча відбір був суворий — через помітний шрам на голові військкомат навіть сумнівався, чи брати його до підрозділу.
Через пів року після служби командир запропонував підписати контракт — і Володимир зробив крок уперед. Після цього він воював у районі проведення АТО та ООС.
Згодом чоловік повернувся працювати до ДСНС. Але після початку повномасштабного вторгнення вирішив знову стати до строю. Після звільнення зі служби він повернувся до свого батальйону і нині воює на Харківщині — спочатку обороняв Старицю, тепер виконує завдання на Куп’янському напрямку.
Позивний «Вінстон» отримав випадково.
— Я був старшим на позиції мобільної групи зенітників. Приїхав зв’язківець записати позивні. Я якраз стояв із кавою та пачкою цигарок. Відтоді так і кличуть, — усміхається військовий.
Боєць каже, що війна змінилася насамперед через масове застосування дронів.
— Ворог той самий — росіяни. Просто раніше найбільша загроза була від кулі, а тепер — від нашестя дронів, — пояснює старший стрілець.
Одну з таких атак він пережив на початку року. 6 січня російський дрон скинув гранату просто біля нього.
— Я встиг заскочити в гараж. Граната вибухнула буквально за чотири метри. Трохи посікло, але від евакуації відмовився — щоб не наражати побратимів на небезпеку, — згадує військовий.
Найнебезпечніший епізод трапився під час пошуку безпілотника, який, ймовірно, впав неподалік позицій.
— Ми тихо висунулися. І тут я відчув запах електронної сигарети. Запитав напарника — він не курив. Тоді зрозумів: у водостічній трубі, мабуть, сидять росіяни, — розповідає боєць.
Він жестом наказав товаришу прикривати і заглянув у трубу. Усередині були двоє окупантів.
Боєць відкрив вогонь і почав закидати трубу гранатами. Росіяни відповіли автоматними чергами та змогли вирватися в посадку. У цей момент у Володимира заклинило автомат.
— Однією рукою кидав гранати, іншою розбирав зброю. Патрон заклинило намертво. Добре, що напарник допоміг — ударив прикладом і звільнив механізм, — каже військовий.
Пізніше українські оператори дронів зафіксували, що обидва російські військові померли від отриманих поранень. У трубі українці знайшли залишене спорядження — рації, телефони, павербанки, набої та навіть шматок сала.
Свій 30-й день народження «Вінстон» також зустрів на позиціях. Через постійні обстріли святкування було коротким — побратими подарували йому банки енергетика та цигарки.
На броні військовий носить два талісмани — м’які іграшки. Одну подарував син понад десять років тому, іншу — дружина.
Боєць зізнається: найважче у війні — бачити, як син дорослішає через телефон.
Втім, каже, він точно знає, заради чого воює.
— Мій син ніколи не запитає: «Тату, а де ти був, коли на нас напали?» — говорить військовий.
