Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Едуард Ревін з позивним «Ніндзя» — санітарний інструктор механізованого батальйону 23-ї бригади, родом з Донеччини.
Історію бійця опублікували на сторінці 23-ї окремої механізованої бригади 20-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
У цивільному житті він навчався на фельдшера в Макіївці, працював у лікарні та медичній лабораторії «Синево».
Як переселенець із Донеччини, тимчасово жив у Дніпрі. Там і почався його військовий шлях. На вулиці отримав повістку, пройшов медогляд, а на запитання, чи має бажання служити, відповів, що якщо треба — то так.
Боєць служить із січня 2023 року і каже, що не шкодує, що його розподілили саме до 23-ї бригади.
Він добре знає різницю між «медициною миру» і «медициною війни»: на фронті спостерігає важкі поранення й ампутації.
«Картина сумна, але в нас немає іншого вибору. І навіть на війні є багато усмішок і смішних моментів. Я вважаю, це така захисна реакція на стрес і на все, що ми бачимо. Ми жартами намагаємося себе захистити, трохи підбадьорювати одне одного», — констатує він.
Медик розповідає про евакуації і як вони залежать від ситуації: інколи бійців підвозять їхні побратими на узгоджені точки на бронетехніці, інколи — медики зі своїм транспортом.
Військовий пригадує, як вони допомагали й цивільним після обстрілів. Наприклад, після обстрілу сільради військові медики допомогли постраждалим.
Едуард розповідає про пережиту окупацію рідного села: вороги біля дому, розстріляні двері, вбита собака, грабунки.
Із Великої Новосілки на Донеччині мешканці вирвалися лише тоді, коли ворожий блокпост спорожнів.
Едуард робить висновок: ворог зупиниться лише там, де ми його зупинимо. А тим, хто вагається, він відповідає просто: «якщо чогось не вмієш — у ЗСУ навчать».
Як повідомляла АрміяInform, командир з позивним «Ведеха» — піхотинець, який обрав шлях воїна ще в юності, здобувши військову освіту, став до лав ЗСУ.
